[Lavr]

Чудовий морозний ранок, гарно довкола! Лише доволі потужний вітерець дещо дошкуляє, але ж, як би не намагався, йому не порушити мої плани щодо пошуку зубастої розбишаки. Можливості не такі й великі, позавчорашній сніг закрив підступи до більшості цікавих місцин, тож задовольнятися лишається тільки доступними точками. Другий же ж закид, ще не встигаю ввімкнутися в робочий режим- одразу ж порушую чи не найголовніше правило ловлі на гігантські силіконини: "Чуєш щось неладне- січи з плеча )))". Під час вільного падіння, непогана щукенція підбирає Саважівського окунця, але реакція надто млява. Корчака- подумалося і почав видирати неспішно. У відповідь- кілька потужних жимів і пустота. Автограф на дорогущій гумі лишається на згадку про власну безпечність. Але то вже щось!!! Дивись- мо й діло буде!? Але воно, те саме діло поспішати й не думало. Тривалі пошуки не приносять результату. Здоровецький Фет летить перевіряти фарватерні міляки. Млявий чирк і про всяк випадок січу. Не даремно, є почин, щучка невеличка як для такої приманки, ледь за кіло. Кілька метрів і... здається тут маленьке збіговисько плямистих (люблять вони отак напередодні зими гурбами збиратись- "партсобраніє" на рибальському сленгу це зветься), ще одна щучка вже побільше зходить під самісіньким човном. Заходжу ще на коло біля цього збіговиська. Не підвела чуйка, є вона тут! Шкряб-шкряб і знову січу щукенцію. Світлу, пісчаного кольору, замаскувалися під тутешні умови. А сліда вже й день зимовий махає своїм куцим хвостом, гарно на річці о цій порі, та час збиратися, аби потім знову повернутися за своїм трофеєм!