|
Чудовий зимовий день сприяв пошукам ікластого на просторах неньки Десни. А його чекати довелося і не довго, коли товариш бадьоро підняв першого ікланя, а згодом і друге судаченя підвисло на його балансирі. Ну а я доки пасу задніх. В хід ідуть самі хитромудрі прийоми, але тільки обід вносить правильні корективи в роботу рук. Варто було лише перекусити, як мої руки самі, незалежно від мене почали щось своє чудить. Не можуть зловити дна, приманкою, щупаю щось там в глибині- щупаю, яложу то по дну то десь пропав- зачепив щось і тяну. Зтрушував ту гілляку-зтрушував, ніяк і так аж доти, поки судача морда з лунки обявилась. Хоба!!! Придавив судачішко балансир на моїй нововинайденій чіттєрскій проводці котру коротко так і нарекли: "Я х.з.- воно саме так вийшло!". Далі тиша. Розуміючи тактику судака, приводжу в дію хитрий план: "предкльовний перекус!". Варто було одного шматка ковбаси з огірком, як в тій же ополонці вже на "Селектівського" бокоплава, на все тій же мудрьоній проводці ще один, але дрібний іклань! Хитрий судак нині пішов, не любить рибалок з порожнім животом, і як він тільки ото чує поїв ти чи ні!? І головне ж- чай від ковбаси і огірка відрізняє з глибини понад 10 метрів! Скільки пробували після чайку- 0! Наступного разу поекспериментуємо з вкраплєніями коньяку, є чуйка, що трофей сезону десь нишпорить по дну! Тож затягуємо лєскі потуже!
|