Осень. Древний уголок
Старых книг, одежд, оружья,
Где сокровищ каталог
Перелистывает стужа.
Щось таке красиве намалювали синоптики минулого тижня на суботу та неділю, що треба було кидати усі справи та збиратися на річку. От і ми із Саничем мєтнулісь кабанчиком на джигову прогулянку вихідного дня по ближньокиївським барханам. Ще мабуть запеклі гуляки не повилазили з клюбів, а любітєлі комхворту й не думали висовувати носи з під ковдр, як наші красиві джиги поодиноко булькали на дніпровських просторах та смикалися креативними проводками.
Санич першим використав свій творчий потенціал – у нього дзьобати почало одразу ж. І досить швидко він витягнув першого 42+ об’єкта. Трохи згодом я відповів двома дуже катлєтними щуками. Пізніше серед смикання пістолетів у кожного було ще по сомовій клюваці – мабуть любить соменко закусювати по суботах дрібним судачком. Пістолети позначали свою присутність майже на кожному місці, але гарної рибини до вечора вже не витягли.
У сутінках стали на одне із старих класичних місць. Клюваки почалися одразу, і згодом Санич показав, що й у міській смузі є залишки батонів. До мене товсті судаки прийшли вже в темряві. Це був той самий кайф, яким марить, мабуть, кожен джигіт – кидаєш, вже не бачиш куди, відчуття загострюються – тільки вудкою відчуваєш, правильнее місце проходиш чи ні. І тут клац, в темряві вони звіріють. Це не той мутний гад, якого інколи треба годинами ви___чувати, качаючи перед носом усілякими імпактами та іншими лярвами. Тут такий собі класичний хайтайдік смик-смик, і звірюка його їсть та дає бой до останнього. Навіть у човнику з ним не впоратися, тому й фото такі кострубаті.
Другий був ще більший, на вигляд ближче до трьох. Випускання на волю такої рибини довершило й без того вже повний кайф. Потужно плеснувши та стрімко пірнувши у глибину, судачело добряче обдав фотік и пику водою. Все відбулося, як у мріях! Далі я вже протирав камеру та сьорбав чайок. Трохи ще повприралися, та мабуть вода поперла сильніше, тому що джиги не потрапляли на потрібну траекторію. Та й судак вже чи скінчив вечерю чи просто пішов далі. Час було й нам вечеряти.
Стали на острові Джиг Сейшнів та інших Домових івентів. Прямо на місці, де у вересні 2010 відбувся останній Сейшн. Згадали, що то були останні вихідні вересня, а сьогодні останній день вересня теж. Згадали взагалі багато чого та смачно повечеряли. Стихав вітер, у наступаючій тиші приходив казковий сон. Було так добре, як у юнацтві, загорнувшись тепло, дивитися у небо, вдихати чисте повітря, слухати річку та мріяти. Закінчувався чудовий день, мріялося про багато таких дней у майбутньому.
А у неділю був повний болт. По всіх перевірених місцях навіть пістолети дзьобали лише час від часу. Дочекалися початку води, але й це нічого не дало. Багато пройшли у пошуку – все марно. На відомих ямах вже збирається народ, серед якого, нажаль, досить дрочулаїв. Починається справжня осінь.