"Смерть и жизнь - во власти языка, и любящие его вкусят от плодов его."
Ще давно батя надрукував це і заліпив магнітиком на холодильник, але саме у суботу мені нагадалася ця фраза. По доброті душевній розповідаю знайомим риболовам про гарні місця, тактику і снасті, і ніби всі такі просунуті, але ж блін, навіщо місця та інфу далі по ланцюжку то передавати!? Приїхав на добре мені відоме місце половити кленя, навіть не місце, а точка метрів 50, якраз 1-2 години на облов, а там "зрада", "ельдорадо", 4 мужика з більш-менш "правильними" снастями "в хвост и гриву" утюжать цей нещасний перекат. І все можна би зрозуміти, але в цьому місці не те що спінінгістів я за 7 років не бачив, але і снасті у місцевих і приїжджих все більше фідер або максимум телескоп з мухами/вертушкою і булькою (або екран). Зрозуміло, що бувають співпадіння, немає нічого вічного, прогрес іде, все змінюється і "точку" можуть попсувати, але штука в тому, що приманка/тактика/точка співпадають один-в-один як я описув (а на місці я завжди кажу "глухо, без ударів"
), і це засмучує...
Результат - на "остатках былой розкоши" три удара слабеньких, жоден не реалізований. Висновок - про класні точки треба мовчати, народ не цінує ні отриману інформацію, ні проявлену довіру.