[Lavr]

Історія одного з найювелірніше зловленого мною жереха. Після не дуже успішних потуг зловити нарешті таки гідного шереспера, а то останніми днями лише недомірки ледь за півкіла, зміна місця. Точка красива, повалене дерево, мальк там і жерех спокою йому не дає. З одного боку не підійти- кущі і надто вже близько виходить, вверх по течії- більш-менш придатна позиція та дерево розлоге, гілля видніється не лише на поверхні, під водою теж ховаються пеньки, засадити приманку а разом і жереха злякати- діло вірне! Кілька разів все ж проводжу воблер по поверхні але без успіху. Подумалось- тут невеличкий поппер би міг прийтись при розумній подачі. Ставлю маленького "Снупа" від "Усамі" і перша ж проводка обережно під самим гіллям закінчується контактом, і жерех не маленький. Тут вже стало зрозуміло, що звабити рибу- то пів діла, не втратити трофей- це вже куди складніше! Один ривок вниз по течії і все, ні риби ні... скоріш за все приманки. Знову контакт і мимо. Третя спроба- в самих корнях атакує і тут же налягає. Та все ж стримую його потуги рванути в гілляки, добре таки що шнур все ж на 8 Lb в мене як мінімум допустимий, а не класично УЛовий павутинка. Це як привіт чисельним експертам з їх: "Грамотной технікой і..... любую в любих условіях". Коротше, рибка приземлена, хоча вже коли брав рукою під берегом, приманка відпала. Третій зхід за два дні- то вже було б занадто.