[МЛВ]

Є у мого кума водітєль на ім’я Юра. Юра преставляє собою мужчину в рассвєтє сіл. Має два метри росту і вєс – далеко за сто кілограмів…

Іноді кум бере його з собою, коли виїжджає за кордон, для всяких разних поручєній.

Напрімєр, поїхать в магазін і купить продуктів. Це Юра любить, бо там все понятно: заходиш в магазін чи на базар і вибираєш нужні продукти…

А от аптеку Юра не любить, бо там самому вибірать всякі лікарства не розрішають… Проблєма в тому, що Юра зовсім не знає іноземної мови. В смислі, вообще. Жодного слова… В бурні годи молодості Юра занімався всяким бандітізмом та мєлким рекетом, а в тій общественній среді знання іностранних язиков не поощрялося, і було, по-суті, не нужне… В общим, за кордоном комунікабельність Юри фактично дорівнює нулю…

Але порученія треба ісполнять, незалежно від трудностєй. І він ісполня…

Одного разу Юру послали в аптеку купить якесь успокоітєльне, бо хтось там погано спав… Словом, потрібні були таблєтки од беспокойства…

Юра поїхав в аптеку одкрив двері і з самого порога став ізображать крайнє беспокойство… Тобто підняв розчепірені руки до гори, страшно заричав, і пішов на пожилого аптекаря приступом сумашедшої Годзілли. “Грр-р-р-р!!!” – казав Юра аптекарю, угрожающе поблискував глазами і мєдлєнно наближався…

Аптекар сначала хотів його застрелить з двустволки, але потім якось вони все ж порозумілися. Бо людство все-таки може комуніцировать, навідь тоді коли на це немає жодних об’єктивних підстав…

Іншого разу Юру послали в ту ж саму аптеку, щоб купить спрей од блох для собак… Юра цього разу з самого порога став сильно чесаться обома руками і клацать зубами, імітіруя поімку блохи… Продавець, уже обізнаний з особливостями юриної жестикуляції, поняв, що треба щось од чесотки… Фо ю? – спитав він у Юри… Але Юра не знав, що таке “фо ю?” (йому даже почулося (“на хую?”), і став чесаться ще інтенсивніше… Ситуація була тупіковою…

Як потім розказував сам Юра, у нього була ідея, сісти посеред аптеки і спробувать почесаться ногою за вухом…

Але тут йому в голову прийшла значно краща ідея. Блестяща і проста по своїй реалізації… “Гав-гав-гав-гав-гав!” – зайшовся Юра на всю аптеку звонким лаєм… Причому так натурально, що аптечний кіт, який до того мирно дрімав на прилавку, схопився, вигнув спину, зашипів і великими прижками ретірувався в підсобку…

Окей-окей, май дог, андестенд - сказав аптекар, і видав Юрі требуємий спрей для собак…

А то раз ми сиділи з кумом і було нам скучно, то він і каже: треба Юру послать в ту саму аптеку хай купить, напрімєр, презервативи з вкусом клубники…

- Як же він це пояснюватиме?- питаю
- Ну, сначала, - каже кум, - він заїде в продмаг і купить там кіло клубники… Потом покладе її в труси і поїде в аптеку. А там уже, с прімінєнієм грубої фізичної сили, якось нагне аптекаря головою в район паха і предложить понюхать… А потім зробить соотвєтствующий завлікающий жест руками… По ідеї повинні порозуміться…