Взагалі,я сам не дуже люблю писати звіти і не тому,що словниковий запас маленький чи свою думку мені важко висказати,а по тій причині,що в суспільстві і в оточенні рибальському дуже багато є "торбохватів" і просто безсовістних людей,котрі не піклуються про те,що вони залишать для майбутніх поколінь,а також тих,хто вічно недоїдає.
І хоча,дуже часто хочеться похизуватися власноруч пійманими трофеями,доводиться мовчати,бо щодо лову головня,жереха,язя (яких зловлено ой як немало !) доводиться постійно "шифруватися",мовчати про те,що піймав,бо знищать,судака в нас взагалі мало
,а щучки я раніше майже не ловив,бо вона мені чомусь не цікавою була. А недавно зацікавився,бо джиг мене почав "вставляти".
Оскільки місцина,яка мною відкрита недавно,надійно схована від бидлорибалок (напевно,вони там є,але дуже мало),і на риболовлю я їзджу сам,тому ніхто не "здасть",тому декількома реченнями все ж таки,спробую передати тим,кому,можливо,цікаво,свої емоції,отримані мною протягом останніх вихідних днів.
Як і годиться,в п"ятницю ввечері вже почав збори до нічного виїзду в нові місця,про
які розповідав тиждень тому. Куча приманок,кульок офсетних гачків і ін. складаються в рюкзак,вага якого відразу стає 9.8 кг (спеціально зважив
),катушки,вудлища переміщаються на стоянку біля вихідних дверей,кохана дружина в той час займається приготуванням їжі на два дні,щоб з голоду не зчахнув
і спати. Виїзд з міста,по дорозі ранкова кава на АЗС,і ось я на місці.
Ранкова річка,осінній ліс,туман,який стелиться навкруги,відсутність вітру,стук дятла по дереву,спокійно відпочиваючі на водній гладі жирні дикі качки і зібраний спіннінговий комплект в руці дають вкотре можливість для перегляду своїх життєвих цінностей,щоб підтвердити гіпотезу:ось воно-ЖИТТЯ,а не гроші,ціни,курси валют і ін. все те,чого останнім часом аж надто забагато в нашому з вами житті. На відміну від попереднього разу,сьогодні вирішую змінити свою тактику в плані облову різних місць,тобто вирішую робити як мінімум переміщень по річці і намагатимусь брати рибу змором:максимально обловлювати кожний метр водойми в пошуках трофейного екземпляру.
Ось вони перші закидання,десятки три проводок,і на рак від DEPSа,який я волік досить інтенсивно,перша покльовка,підсікаю і ..... паровоз ... Відчуваю,що рибина досить немала (сам собі придумав,мінімум п"ять кг
),спіннінг в дугу і .... сход. Ну пи....ць
,думаю,все те,за чим спеціально припхався сюди,втрачено.
Але ж,потрібно продовжувати.
Щось там змінював,закидав і,таким чином,забрався під густі дерева,які не тільки на березі мене оточили,але й у воді. Слава Богу,мультиплікаторна снасть в такій ситуації,дає,як на мене,більше можливостей для закидання приманки,чергова проводка і удар сильний,-щучка приємного розміру через деякий час на березі.
Потім заробивши два сходи і одну холосту покльовку,обловлюю один приямок,і,коли приманка була майже під берегом,чіткий "тук" і невеличкий "олівець" вже судорожно пручається на твердій поверхні з надією добратися до своєї домівки-води. Не переживай,-мить для зважування і будеш там.
Після цього був сход щучки нормальної,і ще,на мою думку,зійшов судак,бо покльовка "чисто його" і на приманці жодних слідів (а може і помиляюся
) ... Ну,звичайно,окунці не могли про себе не заявити:їхні покльовки були настільки жадібними,що навіть,в окремих випадках,чотиридюймові відбохвости запаковували повністю в свою ненажерливу пащеку.
Наскільки я зробив висновок,їх можна була напаркувати не мало в той день,змінивши снасть і тип приманок,але мені було не до того,оскільки хотілося чогось більшого.
Більше нічого знакового суботній день не подарував,тому відправляюся на ночівлю,адже завтра неділя-можливо пощастить більше.
Прогулюючись по березі річки,коли підійшов до якогось струмочка,шириною сантиметрів сорок і глибиною до тридцяти см,котрий впадав в ріку,побачив,як з нього в річку "стартанули" до десятка гарних окунів. Напевно,це місце їхньої ночівлі.
Тут і вирішив зупинитися в пошуку рибальсього щастя. Перші закидання і проводки заставили серце частіше стукати,в очікуванні покльовки,яка не забарилася і окунець з задоволенням (він в курсі,що буде відпущений на волю
),позує для фото. Потім,коли приманка падала біля берега,скрізь воду побачив,як невеличеньке щупелятко мало намір з"їсти мою приманку,але промахнулося. Ну,думаю,зараз перевіримо в кого нерви сильніші:в мене чи в тебе.
Три-чотири проводки і воно,нещасне,не втрималося і все ж таки я йому продемонстрував,що,окрім води,ще є земля,повітря і трава,яка пахне по-осінньому.
Той щупачок був мало того,що малим,то ще й погризеним трішки,напевно,мав зустріч з представником своєї породи з каннібалістичним нахилом.
Через деякий час вже було по-іншому:його старший і відчутно приємніший розмірами і поведінкою родич приніс гарну покльовку і несамовитий спротив при виважуванні.
Після я натрапив,як з"ясувалося,на "крапку",котра мені подарувала
ЧОТИРИ різнокаліберних сходи (трофейного нічого не було,але відчутно приємні мали місце бути),дві щучки і масу нереалізованих покльовок. А також можливість помилуватися щучками перед їхнім стартом назад у воду.
Згодом зустрів якогось хлопця з двома собачками,одна з яких продемонструвала наскільки вона "помішана" на любові до води,раз за разом плигаючи з триметрового обрива,розставивши лапи,немов крила
, в ріку і,незрозуміло як викарабкувалася назад по кручі на берег,а також те,як дістає з води різні предмети,кинуті своїм господарем у воду. Друга ж собачка,в той же час, так само демонстративно показала свою байдужість до H2O і,коли ми розійшлися з її господарем,вона чому пішла зі мною.
Мені,разом з новим чотирилапим другом,вдалося піймати ще одну рибинку,інша зійшла біля берега,і непоганому окуню до півкілограма також вдалося втекти від об"єктиву камери.
Оскільки вечоріло,і було потрібно було вже збиратися їхати додому,я почимчикував до машини. Але красуня-ріка ніяк не хотіла відпускати мене,тому приймаю рішення ще два-три рази закинути в "бурлілку",оточену корягами. Поставив маленького Сексі Імпакт 2'8" на чотириграмовій "чебурашці",хоча для моєї снасті це трішки не те,як дехто скаже,але спробую. На другій проводці заробляю чіткий ударчик і хороший окунець,після гарних маневрів,на березі. Вирішив ще трошки погратися з тими окунцями,які час від часу покльовували на зелену силіконову приманку. Один з окунців взагалі обнаглів:коли я,покурюючи,просто полоскав приманку на поверхні води,і навіть не робив намірів щось піймати,сам піднявся з півтораметрової глибини і нагло з"їв силіконку,за що отримав шок.
Окуні почали набридати,змінюю приманку на відрохвіст і знову закидаю,вже точно "останній"раз сьогодні
,і .... покльовка ... Підсікаю-нічого не має,але моя приманка залишилася без хвоста.
Значить-точно щука. Щоб не класти покалічену резинку,яка з активної стала пасивною,в коробку,дай,думаю,"доб"ю" оснастку,обірвавши її в корягах і,таким чином,ща раз спробую звабити рибу. Проводка,.......... дуже сильний удар,і щось невідоме висить на гаку. Але спротив настільки серйозний,що навіть не можу відірвати трофей від дна. В думках вже план яким чином я трофей буду з води діставати,бо скрізь обрив і тут-глухий зачеп.
Шарпав-шарпав,спочатку складалося враження,що риби немає,зійшла,а потім відчув і тому залишився єдиний варіант-дати рибині самій покинути місце,де вона засіла,що вона успішно і зробила. Коли я її побачив,то і зрадів,і розстроївся (бо не те,на що сподівався) і здивувався:це була щучка,вагою до кілограма,
в спині якої впевненно сидів мій офсетний гачок (до сих пір не розумію яким чином він туди потрапив,бо
була чітка покльовка,і гачок я дуже ретельно ховаю в приманку),яка,напевно,сиділа під підводною корягою,що допомогло їй створити в мене іллюзію очікуваного мною трофею.
Фото гачка в карку спеціально не робив,бо видовище жалюгідне.
Хоча нічого сильно значущого не далося піймати за ці два дні,але все одно отримав велике задоволення від вісьми,мною зваблених,щучок,котрі відверто, гарно,по-осінньому,чинили опір,від доволі таки великої кількості якісних покльовок,сходів і саме більше від того,
що отримуєш силу-силенну позитивних емоцій,коли відпускаєш рибину назад в ріку,таким чином даруючи,немов,ще одне життя для Божої істоти.