Все почалось зі змагань «Весняна плітка-2007». Далі були ще Плітка-2008 і Лящ-2008. Не хочу бути голослівним, тому призові місця цих змагань наведу з посиланнями на них на нашому ресурсі:
Протоколи змагань Плітка-2007 дивимось
тут
Перше місце – Мацюк Ігор (Івано-Франківськ) - 1535 гр
Друге місце – Єрмуракі Олександр(Чернівці) - 1275 гр
Третє місце – Антонишин Андрій (Івано-Франківськ) - 1110 гр
Четверте місце – Яковенко Роман (Київ) - 1070 гр
Протоколли змагань Плітка -2008 читаємо
тут
Перше місце – Бадардінов Роман 2648
Друге місце – Гарбуза Сергій 1028
Третє місце – Ісько Володимир 744
Четверте місце – Молодцов Едуард 616
Протоколли змагань Лящ-2008 читаємо
тут
Перше місце – Буглак Євген 5660
Друге місце – Бадардінов Роман 4440
Третє місце – Ковальов Олександр 3830
Хто ще не зрозумів – підказую – «тенденція однако». В 2007 році до четвірки призерів крізь щільні ряди професійних спортсменів прорвався Роман(РМ), в 2008 на Весняній плітці такий подвиг вчинив Володимир Ісько, на Лящі-2008 – Олександр Ковальов. Всі інші аматори були поза призовими місцями. Може когось і влаштовує така ситуація, але вже восени 2008 року над цим питанням почав задумуватись не тільки я...
Так склалось, що на домові змагання заявляються люди, котрі, апріорі, мають кращу підготовку. Це стосується і технічного оснащення, і володіння секретами прикормки, і знання та вміння застосовувати тактичні прийоми і власна техніка володіння снастю. Такий рівень підготовки здобувається нелегкою працею на офіційних змаганнях різного рівня, на тренуваннях та перед екраном компьютера у пошуках потрібної інформації у мережі. Для підготованого спортсмена «забрати» рибу у сусіда-аматора складає не більше труднощів, ніж злодію відібрати гроші у сліпого жебрака. Вибачте за порівняння, не хотів ображати ним ні тих ні інших, але повірте, справа дійсно дуже нескладна. При усталеному за 5 років способі реєстрації рибалок у один залік у подальшому перебігу подій можна було чекати (і таке явище вже мало місце) відтоку аматорів з домових змагань. Можна довго розповідати про те, що ти проти призів взагалі і призів на домових змаганнях зокрема, можна звинувачувати всіх у жадобі до майнових виграшів. Наразі я ще ніколи не бачив фактів відмови від призів тими, хто так багато говорить про свою ненависть до меркантильних спортсменів. Виключення, мабуть, - вчинок АК на Лящі-2008, котрий заслуговує на абсолютне схвалення. З іншого боку, вважати жадібними до призів всіх тих, хто приймає участь у домових змаганнях не вірно. Мотивації бувають різними і той же речовий виграш на змаганнях може стати у пригоді а може стати на поличку, як згадка про перемогу. Про відношення спортсменів до аматорських призів я вже писав. Повторю тільки одне – не хочуть спортсмени залазити у призовий кошик аматорів, вважаючи це недостойним. Не будемо вважати всіх аматорів меркантильними, але поглянемо правді у очі: Плітка 2007 – 86 учасників, Плітка-2008 – 69 учасників, Лящ-2008 – 33 учасники. І це за тої ситуації, що ні кількість призів, ні їх вартість не зменшувались.Я впевнений, не всі (далеко не всі) йдуть за призами чи дипломами. Але я впевнений – перемогти хоче кожен!!! Навіть не заради вудлища/котушки/садка, а заради того, щоб бути Переможцем, довести свою майстерність та перевагу над іншими. Заради респекту і уважухи. Заради того, щоб самому собі довести власну здатність зробити ЩОСЬ!!! А по спискам бачимо – кожного разу таких людей стає менше... Чому? Я думаю тому, що зводячи до однієї категорії дві різні за підготовкою групи людей ми частину з них (цілу категорію) практично позбавляємо шансу на перемогу. Чи це справедливо?
Ідемо далі. Можна не приймати заявки у спортсменів. До цієї категорії варто віднести всіх учасників офіційних змагань з даної дисципліни риболовного спорту. Закрити перед ними ворота і «дапабачення»... Чи це вихід? Адже аматор, якщо він і не виграв змагання, він чомусь навчився. Щось підглянув у сусіда, щось «намацав» у складових прикорму та наживки. Врешті, просто отримав практику – і це теж фактор прогресу. Якщо ми за прогрес, то спортсмена не можна виключати з заліку – адже він якраз і є джерело тих знань, котрі потрібні аматору. Він це все вже пройшов на власному досвіді і у концентрованому вигляді використовує на змаганнях. Аматору залишається тільки спостерігати, аналізувати і вчитись. Другий бік медалі – а за що спортсменам така дискримінація? Чому їм не можна приймати участь у змаганнях доміка??? Чи можна, але з гандикапом – ловити без прикорму?.. А ще краще без гачка... Якщо спортсменам «зась», то давайте так і скажемо – ми хочемо і будемо варитись у власному котлі, ті, хто виріс у майстерності – вони не з нашої пісочниці. Гнати їх у шию. Хай ідуть собі деінде (ГРУ, Флагман, Рибалка.ком, інші клуби) і там свою майстерність показують – нам вона не потрібна, ми вирішили залишитись на досягнутому рівні...
Сподіваюсь я достатньо чітко обґрунтував необхідність поділу учасників змагань на дві залікові категорії з окремими протоколами та призовими кошиками. До речі, для спортсменів теж планувалось закупити призи, але за їх кошт і дещо іншої направленості..
Ідемо далі. Зональність. От кажуть, чому б не посадити всіх впереміш. Є ряд аргументів проти.
По-перше, дуже некомфортно себе будуть почувати аматори, котрі потраплять недалеко, поруч і ще гірше – між спортсменами. Чому – дивись вище.
По-друге, не всім спортсменам може поталанити сісти між двох аматорів, комусь випаде сісти між двох спортсменів. Чи буде справедливо порівнювати результати в цих двох випадках?
По-третє, спортсмени можуть грати тільки за Правилами ФРСУ. Не тому, що вони їх так люблять, а просто будь яка зміна в Правилах на одні змагання (в тому числі їх спрощення) не полегшують а утруднюють перехід туди-і-назад у техніці лову. Скажу більше, навіть на простій рибалці, коли така хоч іноді трапляється, спортсмени ловлять за Правилами ФРСУ, навіть якщо нікого поруч немає. Просто для того, щоб зайвий раз не перебудовувати ловлю. Тоді виникає проблема суддівства. При двох категоріях судді однієї обслуговують тільки своїх учасників і не повинна стежити за особливостями лову кожного окремого учасника, звіряючи зі списком «спортсмен-не спортсмен».
По-четверте, спортсмени грають два дні. Абсолютно справедливо, що при зміні зон на наступний день вони посідають у прикормлені напередодні сектори, де в перший день грали теж спортсмени. При однозональній схемі це неможливо. Знову ж таки, несправедливо, коли хтось сяде на кормлене місце, а хтось у «пустелю».
Сподіваюсь я достатньо чітко обґрунтував необхідність поділу учасників змагань на дві залікові категорії з окремими зонами.
Тепер пропозиція.
Категорія «СПОРТСМЕНИ». Окрема зона змагань. До реєстрації допускаються всі бажаючі у складі команди у дві особи (можна також заявляти тренера та запасного). Змагання у два етапи по 6 годин, два дні. Призи закуповуються з зібраних внесків. Залік – особисто-командний.
Категорія «АМАТОРИ». Окрема зона змагань. До реєстрації допускаються всі бажаючі крім тих, у кого є практика участі в офіційних змаганнях з фідеру. Змагання в один етап 6 годин. Призи надаються спонсорами. Залік – особистий.
П.С. Я дуже довго писав це повідомлення. На форумі за цей час викладено ряд цікавих повідомлень, котрі значно впливають на подальший хід думок Вашого кореспондента. Але вже написане викидати жаль, тому читайте. І слідкуйте за розвитком подій.........