|
П’ятниця, вечір. Риторичне питання «Куди податися?», залишається відкритим. Інформація колег про воду не дуже втішна. Прозорість зникає з катастрофічною швидкістю. Прогноз погоди теж не добавляє оптимізму і підказує, що Хоцьки відпадають. Зваживши всі аргументи вирішив спробувати щастя на Українці. Десь о першій ночі вже стягнув човна на воду. Південний вітерець задував непогано. Проти хвилі не підеш. Прийшлось маневрувати. Вийшов на точку яка минулого разу порадувала гарними судаками. Пройшовся – пусто, прозорість до метра. Течія ще відчувається. Приймаю рішення заскочити на старик і пробити ямку. Пірнаю, прозорість таж. Майже повзу по дну. Оп знайомих хвостик з бахромою, заходжу з боку свічу в мордяку. Ні не мій розмір, повзу далі. Знову висвічую хвостик, але розмір не той. Потім як когось злякав, один змах хвостом і я в тумані. Зрозумівши безперспективність такого полювання вирішив заскочити ще одне місце і додому. Місце мілина впоперек течії (3 м) з гарною канавою за нею (5-6 м). Пірнаю, прозорість та ж, проте картина радує око – по дну розсип плотви і підляща. Значить і пастух може бути поряд. Десь на десятому нирку упав просто на неї. Коли стріляв, то аж руку відвів назад щоб стріла хоч трохи взяла розгону.
Очевидно вона стояла і відпочивала після вдалого полювання. В шлунку був карась грам 700-800.
Щодо карася, дивно, але він ще гуляє.
|