Хіба може бути щось краще аніж провести теплий літній вечір за ловлею карасика на поплавочку. Ось так просто, без зайвих потнів. Стільчик, відро вудка і можна рибалити. Водна гладь, стрикозка на поплавці і здавалось ніщо не може порушити ідилію. Але ж ні. "Мама, мама, дивись дядя рибку впіймав" або "А на що ловиш?" "А давно сидиш вже?" Аде як -ні-як це ж місто і відцього не втечеш.
З часом, за моєю спиною зібралась ціла юрба диванних експертів і вільних слухачив, які захопливо спостерігали за відром яке наповнювалось зі швидкістю карась/хв.
Довелося усім првести безкоштовний майстер-клас. Рибаки які сиділи поруч не побачивши клювань зібрались і пишли, чи то неживка не правильна, чи то снасть надто груба. А що стосується мене, то я мабуть розгадав загадку цього озерця,хоча це було і не так просто, але це вже зовсім інша історія.
Не буду затягувати із диферамбами, бо почистити пів сотні карасиків це ще та морока
