|
якось так склалось, що всі рванули в суботу, а мені виходило на неділю, якби не нерест наступаючий на п"ятки лишився би вдома. а так не зважаючи на ціни ДП вирвався понирять.
небо затягнуло, вітер холоднючий, так і хотілося розвернуться.
прозрак водички зовсім добив, час від часу гарпун впирався в дно, хоча місця з піщаними косами та корчами з дрейсеною дарували надію. а думки про можливу зустріч з сіткою все сильніше розвертали голову в бік берега.
якісь навіть невеликі палочки сильно насторожували, просування вперед сповільнювалось до нуля, очі вдивляються в сиву воду. мяко кладу груз буя і повільно на верх вдивлюючись чи безпечний буде вихід. вітер зносить і якщо не забуїться то в такому мутняку найти перспективне місце не реально. в голові думки: -хоч карась попадеться і на берег, не екстримальна а якась депресивна нирялка. і то нарешті в одних палочках помітив "фрагмент" з плавниками. з гарним настроєм, що це все скінчилося направився до берега. в воді пробув 3,5 год. з них десь дві години пошуку.
|