|
Не знайшлося напарника, вирішив не пропускати, поїхав сам. З ранку вітру майже не було але десь -15 морозу. На березі вже відчувався пекучий вітер , поки вдів рукавиці та ласти маска замерзла, костюм побілів. Пролітав легкий сніг і виглянуло сонце. Годинника забув тому вирішив плавати в своє задоволення, перші нирки і який я радий що не піддався на дружинені переконання лишитися вдома і немерзнути. Але після декількох годин скидання на очі навіть бичок не потрапив, насував якийсь сум але яскраве сонце підбадьорювало, запал не втрачався і ніби вітер почав стихати. І ось він, цей момент, невелике піщане підвищення, а з іншого боку на "сходинці" під тоненькою , як палець паличкою розмістився він красень. Нікого не боячись і неховаючись, як кажуть у всій красі.
На березі мобілка розривається, не дає переодягнутися, дружина. Цікаво ніколи перша не дзвонить, як виявилося я так захопився, що відплавав трохи більше 6- ти годин. Чай і додому, все супер, день замітно довший, засвітло повернувся додому. Судачок трофейних 4.7, ще й великий спинний плавець стрижений.
|