[iva]

Нещодавно відпочивали в Лебедівці (Татарбунарський р-н, Одеська обл.). Тихе і компактне місце. Рекламувати і описувати не збираютьсь, проте відзначу, як на мене, місцина цікава є можливості стати як із наметом так і поселитися в цілком пристойних умовах. Ціни адекватні як на житло так і на продукти.
Полювання. За два тижня виходив на полювання близько п’яти разів. Двічі вдень і тричі вночі.
Прозорість. Тут важко на перед щось прогнозувати. Віддаленість від берега і глибина ролі не грають. Все залежить від вітру. Глиняний берег, глиняні гряди на міляках між косами за кілька годин свіжого вітру і прозорість води стає майже як у Дніпрі в період розквіту «зелені». На гарну прозорість в усіх місцях попав лише один раз. Проте всі інші рази були не менш цікавими і значно поповнили багаж знань про особливості морського полювання.
Спершу випробував перевірений шаблон прочесати глиняні гряди. То тут мене чекав маленький облом. Гряди є і в достатній кількості і на різних глибинах проте не всі з них робочі. У основній масі гряди ніби «злизані» і на них крім дрібного бичка піщаника важко щось зустріти. Проте по їх краям іноді зустрічаються високі (1 м.) гряди з різкими вертикальним проходами між ними. Оці якраз і працювали.
Після кількох запливів відпрацьовував дві точки, третю виявив раптово і в останній день.
Перша – вихід глини десь в 50 м. від берега, глибина 2,5-3 м. Бичок (чорний) та кефаль.
Друга – вихід десь далеко, глибина близько 8 м. Бичок (кнут) і скат.
Найбільш повчальним виявилося останнє полювання.
За дві дні до від’їзду по обіду раптово змінився вітер і розгулявся шторм який також раптово затих вочі. Зранку на морі панував ідеальний штиль. Навечір зайшов на першу точку на подив мінімальна прозорість була (1 м). Надолубачши трохи бичка вийшов за другу косу, але там - молоко.
Повний штиль другого дня вселив надію на можливість пополювати на другій точці. Виходжу в море прозорість в товщі води радує. Виходжу на точку і тут облом на дні в глині «молоко» прозорість не більш як пів метра. «Ну думаю не звикати. Щось на мацаю. Треба щось з собою привести» – подумав я і лише за кілька хвилин я зрозумів свою помилку. Вийшовши на вершину гряди обстежуючи її поступово опускаюсь на дно між грядами і тут….з під мене стартує скат. Я на верх і в товщі води буквально в сантиметрах розходжусь з іншим (чи може з тим самим). Такого викиду адреналіну у мене давно не було. Відпочивши від такої раптової зустрічі погріб до берега.
Ближче до берега на одному з підйомів виході на косу (глибина 3 м.) засік непоганих глосів. Вирішив трохи подолубати. Іду дивлюсь якийсь мутнячок я туди, а там скат. Далі діло техніки.
Прогулявшись по цій косі далі я ще зустрів кількох скатів. Чим примітне це місце. Важко сказати. Але тут просто все було «обсижено» глосами. І в їх ямках сиділи дрібні бички-піщаники, на яких і полювали скати.
Для шанувальників молюсків тут теж є чим поживитися на окремих грядах можна найти гарну мідію, гребішок (дрібний але багато) засів у піску на 4-5 м, рапани теж достатньо і, як на мене гарний вихід після обробки.