Коли в тебе по переду з десяток безтурботних(ну майже) днів бовтання у солоній морські воді, а в перервах - поглинання безмірної кількості корисних і не дуже калорій, здається що всюди встигнеш. Але розуміння того, що не встигаєш, приходить якраз тоді, коли "потяг" почав гудіти і пшикати, повільно набираючи хід. І, єдиний шанс його наздогнати - підняти свою п'яту точку і заскочити у останній вагон.
Заскочив. Якась просто невідома сила змусила піднятись в останній день відпустки, що б таки скуштувати морського "делікатесу". Можливо, для місцевих такий вид риболовлі є чимось рядовим і буденним, але для офісного планктону, на кшталт мене, це дійсно делікатес.
Світанки над морем це тема для окремої розповіді. І так виявляється, що всю цю красу можна поєднати із ще одним не менш захоплюючим заняттям - ловлею ставридки, а якщо й повезе, то на гачку можна буде побачити ще одного представника хижої фауни Чорного моря - саргана.
Завдяки хорошим людям вдалося отримати завчасно інформацію де і на що, тому час на пошуки не витрачав. У воду одразу полетів відомий Одеським спінінгістам Пеке-Пеке. Перша ж проводка дала зрозуміти - ставридка дуже активна. Перша друга...третя. Але розмір...
Не довго думаючи, ставлю DUO Ryuki 45S у надії на саргана і одразу ж отримую різкий удар! Ух...невже колекцію упійманих риб поповнить зубата "голка"?
Ні! Погляду постала доволі вгодована савридка!
Подив змішався з почуттям задоволення. Ще одна проводка і ще одна рибка! Неймовірно азартна ловля.
Так, перебираючи воби, й не помітив як "сірий" світанок замаярів багряним небом, що розчинявся у блакитному полотні моря.
Кльов стих. Невже все? Ні...це був тільки початок справжньої, як прийнято говорити у риболовних колах, роздачі. Рибка просто із настанням світанку почала відходити далі від берегу. І тут на допомогу прийшли металеві "друзі". Кастмастер 3, згодом 5 і 7 грамів, а на завершення пількери одного київського майстра приносили одну рибку за іншою. Головне було "добити" до косяка. І тут став в нагоді 0.2# шнурок від Favorite - Arena, який дозволяв докидувати на необхідну відстань.
Дві з половиною години, відведені на морський "делікатес" пролетіли як одна мить. Феєрія яскравих нових відчуттів не відпускає й досі.
П.с. Одесити, коли там кажете, у вас сарган починає активно ловитись? 😉
