Їхали судаків ловити а попали ми кудись не туди, на жерешків. Бачу краєм ока, що хтось активізувався на поверхні, поки ми тут безнадійно дно общупуєм. Не інакше жерешня зашевелилася, кажу товаришу, придивились- і справді воно. А я ж то на джиг розраховував, та й не взяв з собою нічогісінько спеціалізованого. Добре, Віталік не любить носити за спиною напівпорожній рюкзак, дістав коробки з всяким начинням, а там і щойно приїхавши вчора цяцьочкі від дяді Колючого. Кажу: "Давай плаваючого!". Ціляв-ціляв- не йде жерешина до рук. Пробую тонучого і з ходу загатив страшенно величезного шереспера, що грізно розмістився в жмені. Треба його край амністувати, мо кого постарше гукне! Не підвело маля, нашептало там на дні, що зверху прикольно, бачиш як під поверхнею вихляє якась фіговина, чіпляєшся за неї, тебе так класно тягнуть і потім назад викидають, стільки там цікавого в тому світі! Повелося їх чимало, але всі якось з недовірою буцали "Вовкерстік", аж доки таки одненький не буцнув як треба!!! Почин взяли!!! Та й не ми одні, "Вовкерстік" вперше теж проявив себе на жереховій ниві вкотре довівши, що руки майстра дуже з правильного місця, особливо, на фоні того, що в принципі, окрім нього більш ніхто й не працював.
|