[Tsar]

Може колись і було,але я зустрів цей шедевр на просторах інтернету лише сьогодні.Отже:


Був в гостях у тещі з тестем, три дня мене годували і поїли, а в туалет по великому, якось соромився сходити. Вранці перед автобусом, тесть наливає мені сто грам і дає закуску, квашену капусту, змусив мене цілу миску з'їсти, каже, мовляв дуже корисно, організм з бодуна очищає, коли додому приїдеш, будеш як немовля себе почувати. Бурчати в животі почало вже по дорозі на автовокзал..... не витримав і трохи пукнув в тестя в машині, сморід такий пішов, що теща на задньому сидінні свідомість втратила, не думав, що вона слабенька така. Тесть за кермом, почав хапати повітря як риба, зупинилися, відкачали тещу, вони з тестем дивляться на мене круглими очима, мені соромно ппц. Тесть каже, ти більше в машині, не думай пернути, мені свідомість за кермом ніяк втрачати не можна. Їдемо далі, мовчимо, я з останніх сил, терплю, щоб не бзданути, хоча довбана капуста організм вирішила видно конкретно очистити, срати захотілося так, що ледве встиг "булки" стиснути, щоб не обісраться. Через те, що приводили тещу в свідомість, приїхали до автобусу в останній момент, застрибнув я в автобус, сів на заднє сидіння, а пернути хочеться, що ппц.
Ну я так подумав, що автобус великий, пукну члегенько, може ніхто і не помітить, але трохи не вийшло - дав так, що від смороду, трохи сам свідомість не втратив. Народ в автобусі почав озиратися назад, я сиджу морожусь, сам пальцями ніс закрив, мол не я зовсім бзданув, а сам відчуваю що почервонів. Тут знову, наступна хвиля йде, живіт різко заболів, думаю треба ще трохи пукнути бо кишки зараз полопають і тільки я розслабив булки і все, відчуваю що сру в штани і зупиниться вже не можу. Зловив себе на думці, що чи не це часом мав на увазі тесть, коли говорив, що "будеш відчувати себе як немовля", та ппц, перший раз в житті обісрався, та ще в автобусі, та ще літом. Світлі джинси, вже відчуваю промокли, сморід такий пішов по автобусу, що народ розплакався, тут водій кричить, мовляв хлопці кінчайте бздіти, я в такій газовій камері автобус вести не можу !!!
Тоді мужик кричить водієві, що мовляв, тут по ходу в автобусі, хтось ВСРАВСЯ !!!
Я сиджу весь червоний вже як рак, відчуваю швидке моє викриття, так як той мужик вже почав йти по салону і винюхувати, хто в автобусі обісрався. Підходить до мене, дивиться на мене круглими очима і кричить, що мовляв знайшов, ось він обісрався і тицяє на мене пальцем. Що у нас за народ? Всі моментально розвернулися, треба ж подивитися ....
Мені так соромно ще в житті не було, автобус зупинився, народ не перестає на мене дивитися, відкриваються задні двері і я нагнувши голову вискакую з автобуса і коли проходить перший шок, то розумію, що висадили мене в центрі великого села, народу купа кругом, я бігом присів, щоб не видно було що я обісрався і думаю, що тепер далі робити ... ..сиджу, типу шнурки зав'язую, а сам по сторонам дивлюся, де б помитися, дивлюся паркан гниленький, напевно старі живуть, я як спринтер через паркан махнув. Хата ще напевно за царя будувалася і біля хати висять штани і піджак, я їх бігом зняв, біля криниці бігом помився, речі свої там же сполоснув, але відіпрати не зміг, знайшов картату сумку, туди всі речі скинув, почав натягувати на себе штани....Якщо пам'ятаєте спортивки радянські з відтягнутими колінами і піджак на голе тіло накинув, так як теніску свою теж обісрав. В піджаку явно вже людей з десять померло)))
Такий фасон я тільки в дореволюційних фільмах бачив. Глянув на себе - їй богу - бомжі краще виглядають, ще й штани короткі, придурок коротше підстрелений. Вибіг я з двору і стою на дорозі голосую, може хто то на попутці додому довезе. Народ на мене дивиться як на психічно хворого, та воно й зрозуміло, зовнішній вигляд сприяє цьому, зате не обісраний і то приємно.
Якийсь мужик на запорожці став, зглянувся і додому підвіз.
Забігаю я додому, а дружина тільки з роботи прийшла, як глянула на мене, ледь свідомість від мого прикида не втратила)))
Сказав, що в калюжу впав і довелося переодягтися, тишком-нишком речі свої виправ. Вона відразу тещі з тести подзвонила....
Не знаю, чи здогадалися вони про мої пригоди, але капустою мене до тепер не пригощають.