Чужі тут не рибалять.
Рибінспекція «дахує» браконьєрство на Київському морі?
«Тут практично не залишилося риби, – нарікають рибалки. – Русло Прип’яті перегородили сітками, рідко яка доросла риба прорвалася на нерестовище». «Та хто ж таке робить?» – здивувався автор цих рядків. «А ось ці», – мої співрозмовники показали на моторний човен рибінспекції, який на повному ходу розсікає води Київського моря. Вирушаючи сюди, кореспонденти «БЦ» не підозрювали, що дізнаються про варварський вилов риби. Спочатку ми збиралися розслідувати вбивство.
Слідами вбитих звірів
Більш як місяць тому на островах у верхів’ї Київського водосховища біля гирла Прип’яті лунали постріли. Стурбовані місцеві жителі повідомили куди треба, і на місце подій виїхав загін єгерів і дільничний міліціонер. На острівці, який від межі чорнобильської зони відділяють лише кілька сотень метрів водної гладіні, вони знайшли залишки лося та свіжі сліди браконьєрів. Цю історію нам розповіла людина, яка твердить, що була свідком тих подій. Вона погодилася переправити нас до місця вбивства лося.
Ця поїздка по воді нагадувала швидше вилазку партизанів: на Київському морі рибінспекцією офіційно продовжено термін нересту, коли, за законом, виходити на воду не можна. Навіть єгері мисливських господарств, що воюють із браконьєрами, не мають права вирушати в рейд на острови без згоди водних інспекторів. Утім, як кажуть рибалки, такий дозвіл охоронців водних багатств отримати нескладно, хоча й дорого. Заплативши 50 гривень з людини, можна вийти в море й ловити собі на спінінг, незважаючи на нерест. «А он із того вони гривень сто візьмуть, не менше», – наш візаві киває в бік господаря новенького джипа. Той уже спустив на воду свій дорогий катер і нетерпляче виглядав «білетерів». «Чорт, де ці браконьєри?!» – голосно обурювався він, потім махнув рукою й відчалив. Невдовзі його наздогнала інспекторська моторка, власник катера перекинувся з інспекторами кількома фразами, щось передав і на повній швидкості вирушив далі.
«Такого нересту не було років 15, як цього року, – хвалився пізніше начальник Київської обласної рибної інспекції Володимир Чечет. – Цього року ми не дали можливості ані за гроші, ані «блатним» виходити в море й рибалити. Усе було жорстко».
Ми ж вирішили прориватися в море безкоштовно. До того ж мета нашої подорожі могла викликати у вартових водосховища, м’яко кажучи, заперечення. Наш катер обережно крадеться протоками поміж очерету. Благо серед рибалок та інших відпочивальників тут існує солідарність, і вони мобілкою регулярно інформують нашого провідника про пересування водних інспекторів. «Два архарівці пішли в бік Дніпра!» – докладають інформатори. – «На такому-от острові «бухають» чи то менти, чи то есбеушники. Обережно, не потрапте під п’яну руку!» Дорога забрала хвилин 20–30. Ховаємо катер у прибережних чагарниках, висаджуємося на острів.
Тут чути запах розкладу, в око відразу впадає величезна купа пляшок з-під горілки. «Тут браконьєри закопали рештки багатьох лосів і кабанів, звідси й запах», – пояснює провідник. Могилу останньої жертви браконьєрів легко було помітити – з неї стирчала обгризена нога лося. Поряд лежала бура від крові фанерна дошка – на ній обробляли звіра. Огледівшись і зробивши кілька знімків, ми вирушаємо назад. Гостре око провідника помічає рибінспекторський катер, що стрімко мчить у наш бік. Заревів ямахівський двигун, і наш човен, виплигуючи з води, помчав геть. За кілька хвилин ми вже були в рятівному очереті.
Хто з’їв лося?
«Знаючи, що у зв’язку із нерестом сторонніх на морі бути не могло, патруль вирішив перевірити сусідній острів, на якому міститься стоянка рибінспекції», – продовжив наш співрозмовник, коли ми дісталися «великої землі». За його словами, біля берега вони знайшли три моторні човни та оброблену тушку видри, підвішену на гілці. Видру, до речі, занесено в Червону книгу, і полювання на неї заборонено взагалі. Крім того, неподалік виявлено приблизно 50 риболовецьких сіток до півсотні метрів завдовжки кожна. Два сторожи стоянки не змогли пояснити походження ні браконьєрських сіток, ні тушки «червонокнижного» звіра. Мовляв, це не наше й не знаємо, звідки взялося, а про вбивство лося на сусідньому острові взагалі вперше чуємо. У сторожці знайшли ще одну нічию дрібничку – незареєстровану мисливську рушницю. Єгері з міліціонером склали протокол і викликали рибінспекцію. Проте прибула незабаром варта скарбів Київського моря без церемоній зажадала порвати протоколи й викинути рушницю, стверджує наш візаві. «Якби з єгерями не було озброєного автоматом міліціонера, їх, певно, утопили б», – припускає він. За його словами, конфлікт залагоджували на рівні начальника мисливського господарства та керівника обласної рибінспекції. Погодилися на тому, що інспектори з миром відпустять єгерів, а ті знищать протоколи про браконьєрство й утоплять вилучену рушницю.
«Говорити можуть все що завгодно, але інцидентів у нас із єгерями не було, – заявив кореспондентові
«БЦ» Володимир Чечет, начальник Київської обласної рибної інспекції. – Якщо якісь будуть, то ми повідомимо».
У мисливському господарстві, працівники якого нібито мало не побилися з рибінспекторами через лося та видру, так само не підтвердили розповідей про конфлікт на острові. Але, що примітно, й не спростували.
Рибі продовжили «декрет», щоб більше зловити?
Рибалки, що вподобали Київське водосховище, клянуть на чому світ стоїть тамтешню рибінспекцію. «У суботу з двома товаришами вирішили приїхати в Хотянівку порибалити, – пише відвідувач інтернет-форуму любителів риболовлі. – Із затоки з боку школи міліції вийшов човен із трьома жлобами, одягненими в блакитний камуфляж, вони зібрали три великі сіті та, проїхавши демонстративно перед нами й обірвавши нам дві снасті, попливли далі у своїх брудних справах».
«Справжні промисловики виходять уночі цілими артілями, просто навпроти бази інспекторів (а може, це інспектори і є?), – розповідає інший рибалка-аматор, із яким кореспонденти «БЦ» зв’язалися по телефону. – Я веду мову про Вишгородську ГЕС. Уже кілька років поспіль спостерігаю вночі реальний промисел із «тряпками» (сітка сленгом рибаків. – Авт). Працює там дві-три бригади практично до ранку. Перегороджують воду від берега до берега просто навпроти ГЕС. Освітлення вночі там – практично як удень, а вони навіть не бояться. Спустошують сіті безпосередньо навпроти інспекції. Найсмішніше – це прізвище начальника тамтешньої рибінспекції – Правдивий. Я нізащо не повірю, що він не знає, що коїться вночі за вікнами його «офісу». Реально там навіть лящ уже не ловиться...»
У верхів’ї Київського моря, стверджують очевидці, промисловий вилов риби триває протягом усього періоду нересту. «Навесні в гирлі Прип’яті два сейнери ходили, – розповідають місцеві жителі. – А під час нересту його повністю перегороджували сіті». Фахівці пояснюють, що в період ікрометання у риби починається гін, і якщо правильно розташувати сіті, то вилов досягне 200 кг на одну снасть. Сіток ставлять сотні. Оптова ціна живої риби на «сірому» ринку сягає 10 гривень за кілограм. Тобто ціна питання – до півмільйона гривень на добу.
Авторові цих рядків не один раз доводилося чути припущення, що нерест на Київському водосховищі продовжили на 15 днів (до 14 червня), щоб більше виловити риби без зайвих очей рибалок-аматорів і відпочивальників. «Заборона на час нересту існує, щоб дати можливість рибі віднереститися, – заперечує Володимир Чечет. – А так склалося, що, з огляду на погодні умови та висновки інститутів, сом, лин та інша риба не встигли віднереститися, то ми продовжили термін».
Утім, необхідність продовження «декрету» для риби викликає іронію в екологів. «А вони завізували продовження нересту в риб? – жартує директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. – Це дуже потішно, що не риба продовжила нерест, а рибінспекція. Адже риба, наскільки мені відомо, вже відметалася. Можливо, нерест іще триває в маленьких затоках другого-третього порядку, але в самому морі нересту вже немає».
http://www.bezcenzury.com.ua/ua/arch...385/10398.html