[@ndrey k]

19.07.2020
У якийсь момент я збагнув, що постійно усміхаюсь. І усвідомив, що я цілком щаслива людина. Просто зараз, у цей конкретний проміжок часу, стоячи по коліна в холодній воді. Всі проблеми, весь той негатив, який отруює буденне життя, все відійшло навіть не на другий план - просто забулося. Є тільки ти, улюблена річка і невеличка суха мушка на тому кінці жилки. ̶І̶ ̶я̶ в̶ ̶с̶в̶о̶є̶м̶у̶ ̶п̶і̶з̶н̶а̶н̶н̶і̶ ̶н̶а̶с̶т̶і̶л̶ь̶к̶и̶ ̶с̶п̶о̶в̶н̶и̶в̶с̶я̶, ̶щ̶о̶ ̶я̶ ̶н̶і̶б̶и̶т̶о̶ ̶в̶ж̶е̶ ̶1̶0̶0̶ ̶т̶р̶и̶л̶ь̶й̶о̶н̶і̶в̶ ̶м̶і̶л̶ь̶я̶р̶д̶і̶в̶ ̶р̶о̶к̶і̶в̶, ̶п̶р̶о̶ж̶и̶в̶а̶ю̶ ̶н̶а̶ ̶т̶р̶и̶л̶ь̶й̶о̶н̶ах ̶і̶ ̶т̶р̶и̶л̶ь̶й̶о̶н̶пх т̶а̶к̶и̶х̶ ̶ж̶е̶ ̶п̶л̶а̶н̶е̶т̶, як̶ ̶ц̶я̶ ̶З̶е̶м̶л̶я̶. ̶М̶е̶н̶і̶ ̶в̶ж̶е̶ ̶ц̶е̶й̶ ̶с̶в̶і̶т̶ ̶а̶б̶с̶о̶л̶ю̶т̶н̶о̶ ̶з̶р̶о̶з̶у̶м̶і̶л̶и̶й̶, ̶і̶ ̶я̶ ̶т̶у̶т̶ ̶ш̶у̶к̶а̶ю̶ ̶т̶і̶л̶ь̶к̶и̶ ̶о̶д̶н̶о̶г̶о̶:̶ ̶с̶п̶о̶к̶о̶ю̶, у̶м̶и̶р̶о̶т̶в̶о̶р̶е̶н̶н̶я̶ ̶і̶ ̶о̶с̶ь̶ ̶ц̶і̶є̶ї̶ ̶г̶а̶р̶м̶о̶н̶і̶ї̶ ̶в̶і̶д̶ ̶з̶л̶и̶т̶т̶я̶ ̶з̶ ̶н̶е̶с̶к̶і̶н̶ч̶е̶н̶н̶о̶ ̶в̶і̶ч̶н̶и̶м̶.
Вночі було +13 і у перші півтори години ловлі я заробив лише нежить і кілька клювань на мокрі мушки, одне з яких закінчилося впійманим єльчиком. Вже пройшов кілька потенційно рибних місць, та не було навіть виходів. Десь опів на дев‘яту відчутно потеплішало і підводні мешканці почали реагувати жвавіше, тож вирішив запропонувати суху мушку, а саме Goddard caddis. Перший же голавлик потягнув грамів на 400-500 і я навіть хотів його сфотографувати, але заплутався в шнурі і риба в ногах зійшла. Взагалі думав, що можуть бути проблеми із закидом, через брак практики на протязі року, та виявилося, що це, мов їздити на велосипеді. Другим на Годдарда зреагував дебелий ялець. Як і кленич до нього, клюнув не на приводненні мухи, а під час її пропливу. Місце було перспективне, тому вирішив повпиратися і поперебирати мушки. Сухар з зимового зайця - 0, Adams Irresistible - невеличкий голавлик і знову тиша, на класичний парашут - під’язок. Клювання є, але засікти не можу. Прив‘язав меншу мушку, а саме Griffith's Gnat, тільки з жовтим інтикатором із CDC. Закидаю вище по течії і, коли мушка пропливає навпроти мене, бачу, як десь з глибини з’являється гарна риба і підіймається тааак повііільно, ніби у slow mo. Мимоволі затримую подих - чи не відверне в останню мить? Мушка зникає з поверхні води - підсічка - Є! І далі почалося, що не закид - риба. Виходять по дві, а-то і по три, наввипередки. Тут вже не до фотографування. Та навіть притоплений Гріффітс гнат хапали! Заради експеримерту, час від часу міняв муху на інші - темні просто ігнорувалися, але як тільки ставив щось із грізлі - риба з клюванням не барилися. На якомусь черговому закиді сідає голавлик, а за ним виходить ще більший. І так кілька разів поспіль. Вирішую поставити масивнішу мушку - Stimulator Irresistible, але лобатий рухається занадто повільно і просто ліниво супроводжує її, потім робить розворот і повертається на своє місце. Два-три таких пропливи і риба припиняє реагувати на мушку. Роблю кілька закидів вздовж свого берега, щоб дати місцю трохи відпочити. Щось ловлю. Знову закидаю під протилежний і таки вговорюю кленича на брання! Йду далі. На наступній точці після кількох впійманих рибин вирішую знову проекспериментувати, ставлю невеличкого клопа з шерсті - ловлю ще дві-три невеличкі. Ставлю більшого клопа - повний ігнор. Змінюю на жука. Хто зі мною рибалив знає моє ставлення до цієї примітивної ловлі, але хочу перевірити, чи не почала риба реагувати на плюх - ніт. Хочу поставити щось інше, та погляд чіпляється за жука, презентованого Стріманом. Коля робить їм ніжки не з фазанячих борідок, як я, а з силікону. І, як мені здається, так краще, бо я неодноразово бачив, як за моїм жуком виходить рибина, але в останній момент відвертає, ніби з переляку ) Дай, думаю, спробую. Жук приводнюється з чітким плюхом - нуль реакції. Ще кілька закидів - той самий результат. Поки міркую, що прив‘язати далі, жук сплавляється по течії, і тут з-під куща вилітають одразу кілька рибин і, буквально, штовхаючись атакують приманку. Я такого ще не бачив. Знову залип на точці, фактично, з однією мухою. Було кілька брань на плюх але співвідношення із покльовками під час дрейфу, мабуть 1 до 10. Ще в одному місці був момент, коли після невчасної підсічки повз мене проплили одразу три дебелих кленя і встали, ну може в трьох метрах ліворуч. Я трохи в шоці, бо голавлі доволі лякливі і на такій маленькій річці ти бачиш велику рибу тільки коли вона від тебе вже тікає. А тут одразу три, до яких, здається, можу торкнутися кінчиком вудлища. Вода прозора. Що це? Футболка під колір хмарного неба? Не повірю! Чи то я так справді преисполнился? Через хвилювання роблю невдалий закид, дещо далі від тієї лінії, на якій стоїть риба, та як тільки муха потрапяє у поле зору кленів, всі три зриваються з місця. Середньому «повезло» дістатися до жука першим і бути сфотографованим. Останню третина дня ловив чималим Клінкхаммером - саме на нього риба реагувала найкраще. Замахався, як от ви зараз, читаючи цей звіт. Врешті цЫган знайшов мене сидячим на кручі над водою, цілковито знесиленим але при цьому щасливим. Це був саме той день, які у залік життя не йдуть і мабуть одна з найвидовищних і емоційних рибалок