|
Нещодавно старший син порекомендував такого автора як Жоель Діккер.Так як робота дозволяє виконувати її з навушником у вусі,то знайшов цього автора в інтернет-мережі і почав слухати його твори.
Що вам сказати..."Загадка номера 622" прослухалася в режимі "щелепа на підлозі".Сюжет закручений так хитромудро і має такі несподівані оберти,що ледь встигаєш цю щелепу з полу піднімати.
"Останні дні наших батьків"-доволі сумний роман про війну.В декількох моментах навіть сльози на очі наверталися.Але сюжет затягнув настільки,що дослуховував цей роман навіть не на роботі,а вдома.Бо ну дууууже хотів дізнатися чим все скінчиттся.
Інші твори цього автора також не розчарували.Все було прослухано із завмиранням серця.Навіть хотілося щоб вихідні шаидше проходили і наступали будні аби знову поринути у Діккерівський світ...Тож рекомендую цього автора всім любителям почитати-послухати.
|