[@ndrey k]

03.06.2020
КВХ, субота-понеділок.
Оскільки відкриття це щось більше, ніж просто рибалка, в перший день на воду не виходили - натомість було душевне спілкування, смачна вечеря під ще смачніше односолодове. Неочікувано, о 4-й ранку прокинулися всі, ще й доволі енергійними, і якби не вимушена підкачка човна на воді (прохолодна ніч), ще й при чималій хвилі, можна було б припустити, що попередній вечір пройшов непомітно для здоров‘я ). Для того, щоб порибалити вчотирьох, хлопці притягли нам свого надуваса, та оскільки досвіду керування ми з Юркою не мали, через неспокійне море (5-6 м/с) до 9-ї ранку мусили триматися підвітряного берега. Але рибу свою, не без допомоги олдскульного еха, ми таки знайшли. Щоправда я обмежився лише фіксацією клювань, жодне з яких не реалізував, натомість Юрка збив 3-х судачків. Як тільки вітер почав вщухати, Андрій з Гринею запропонували висуватися до них, бо клює, до того ж риба цікавішого розміру. Та поки ми 15 км чимчикували, вони вже «напороли мішок» судака. Нам теж, щоправда, перепало ) Стандартний розмір був в районі кіла, але траплялися і 2+. Судак клював активно, хапаючи приманку з усією пролетарською ненавистю, ще й добирав, якщо з першого разу йому не вдалося самозасіктися, або коли хтось з нас ловив гав із підсічкою. Людей було повно - на популярних точках човни стояли щільно, хіба що не стикаючись бортами. В цілому, у неділю порибалили чудово, кожен мав клювання соміка, та нажаль всі відвалилися по дорозі до човна, і лише Юрка витягнув вусатого на 5-ку. Я під вечір реабілітувався за вранішні невдачі, насмикавши трохи більше судачків, ніж напарник. Хлопці знайшли мірного окуня, п’ять з яких були по 700-800 г, при цьому Гриня три штуки взяв на уокер. Єдине, про що можна було шкодувати, так це про відсутність жереха. Додому, хай і щасливі, ледь приповзли.
Літо зустріло нас вітром 8-9 м/с. Поки їхали на сліп, Гриня вирішив підбадьорити нас байками, що північний вітер, у цій частині водосховища, за рахунок чималої кількості островів, не набуває справжньої сили, то ж він пропонує, поки ми ще не сильно перелякані, одразу рухатися на на вчорашні місця. Та під‘їхавши до води, ми зрозуміли, що хвилі занадто високі для надуваса, навіть у відносно захищеній бухті. І поки ми з Юркою шукали в собі залишки сміливості та думали, куди б нам податися, щоб хоч би якось порибалити, Андрій, подивившись на це, просто відвіз лафет із човном на стоянку. «Мне очень жаль, Боб, что твоя гнедая сломала ногу. Мне очень неприятно тебе это говорить, но место есть только для одного. Боливар не выдержит ̶д̶в̶о̶и̶х̶ ̶ четверых». Коротше кажучи, Юрку треба було у цей день повертатися додому, ми ж лишалися ще на одну ніч, то ж третім у фінвал запропонували пересісти мені) Вибач, друже) Що вам сказати за перехід через КВХ при штормовому вітрі? Перші 20 хв. було таки лячно ) Потім втягнувся. Гриня повів катер паралельно хвилі, і хоч я і був забризканий водою з голови до ніг, в цілому рухатися було доволі комфортно. Хвилі на півночі були справді менші, що дозволило нам відносно спокійно рибалити. А головне, ми були трохи не єдині, хто вийшов на воду (за день зустріли може з 10-к човнів), то ж могли наступати в будь-якому напрямку. Чим і скористалися) На щастя, попри шторм, і зміну вітру за добу на прямо протележний, риба лишилася такою ж активною, як напередодні. Трофейні судаки, нажаль, не влітали, проте навіть стандартні екземпляри відчайдушно пручалися на виважуванні. Поснідали під херес. Першим сома збив Андрій. З виду тягнув на 7-8 кіл. Пізніше він же зловив і єдину за день щучку. Другим сомика впіймав Гриня. В обох приманка була насаджена на s-59 ) - ультралайтових звичок не так просто позбутися. Мій же вусатий взяв на аналог сатурна від лакі джона. Окрім судака, знайшли також гарного окуня, який легко ковтав резину в 3.5 інча. Реально клювало майже на все, а як припинялись брання на більш-менш стандартні приманки, вдавалося дібрати рибу різноманітною креатурою, на кшталт креветок чи раків. Переваги якогось кольору також не вдалося відмітити. Врешті «рука колоть устала». По обіді визирнуло сонечко і ми годинки півтори просто насолоджувалися його теплом, нехитрою їжею під смачне вино, неспішною бесідою і плинністю часу. Після перепочинку чекати нових клювань не довелось. Якби забирали всю впійману рибу, руки були б по плечі в крові ) Знайшли чимало нових точок. Та все колись закінчується. В якийсь час рибу мов вимкнули. А може то просто в нас закінчився запал. Повернення на базу теж було епічним. Вітер «вщух» до 6 м/с, хоча на фарватері відчувався сильнішим. Ми йшли по хвилі на швидкості кілометрів 30-35 на годину, час від часу видаючи по обидва боки бурун такої висоти, що йому позаздрив би якийсь торпедний катер. Разів 6-7 врізалися у хвилю, яка перелітала через лобове скло і хлопців, прямісінько в Красоту - автодуш)
Всю весну я мріяв половити судака, але обмежився лише поодинокими браннями і чималою кількістю відірваних приманок. І от нарешті настав той день, коли все склалося навіть краще, ніж марилося у самих оптимістичних сподіваннях. Дякую, друзі, за таку можливість і чудову компанію! Будьмо!