…Осінні заходи сонця наділені якоюсь особливою магією. Уявіть, ви стоїте у човні зі спінінгом у руках і просто не можете відвести очі від вогняно-гарячого небосхилу, що змішався із вже справжнім морозним «подихом» зими… Уявили? А тепер додайте до цього коктейлю ще післясмак від парочки упійманих вже дорослих щук, за якими ти ганявся весь сезон і таки наздогнав…
...Неділя, театр, що поміж люду зветься "Висока Дамба".
Паша вже кілька місяців запрошував на пошук «зап’ятірок», та все ніяк не йшла масть, а тут такий «флеш-рояль» склався, що відмовитись було просто гріх: вільні спарені вихідні, розуміння і терпіння дружини і непомірне бажання пошукати, якщо не «зап’ятірок», то хоча б половити на серйозному човні із комфортом.
На термометрі зранку -7…
Всі вікна у машині просто обледеніли, довелося прогрівати її хвилин 20, що б хоч якось безпечно зішкребти міцну корку, не пошкодивши скло. Риболовля обіцяє бути нелегкою…
Близько дев’ятої на березі однієї із заток Дніпра сніжок вже хрустів під колесами важкого лафета під асистом всім відомого чорного L200 із написом Favorite, а вже за кілька хвилин Треккер ніс на туди, де живуть вони.
На мапі ехолота красувалась точка із не багатозначною назвою «Srez» Тут щось пояснювати, гадаю буде зайве. Місцина представляла собою локальну канаву зі свалами від 3 метрів до 6-8, щільно заповнена стайками білої риби. Саме по ним наш кеп вирішив шукати зубату, опираючись на інформацію отриману від кількох екіпажів, що непогано відловились за кілька днів до того. І інформація була вірна.
Вже близько 11-тої я почув перше: «Торчить»!
-Велика?- запитав Эвген
-Така…-без ентузіазму, із фірмовим англійським виразом обличчя відповів Дайвер.
-Що за приманка,-тут вже й я включився до емоційного діалогу,-Мад Ваг?
-Ага, 7-ка,- строго відповів Паша впевнено завершуючи нижній брейк кілушної зубатої.
У такі моменти абсолютно пропадає якийсь скепсис і починає тліти віра, що ми на правильному шляху і будь-який заброс приманки може бути результативним. Замерзлі руки і постійно обмерзаючий шнур і кільця відходять кудись на другий план і про них взагалі не згадуєш.
-Треба ловити, треба ловити,- у голові якісь майже параноїчні думки змушують постійно змінювати приманки, підбирати їх розмір, колір, проводку.
Вже на 40 хв друге: «Торчить!». І знову Бріз Павла зігнувшись у дугу гасить ривки зголоднілого хижака.
-Ще одна?- трошки заздрячи і в одно час із захватом питаю.
-Ага!-цього разу із легкою посмішкою, задоволено,- буряк, п’ятірка!- на випередження зреагував Дайвер.
-Круть,-відвовідаю, розуміючи, що мова йде про Easy Shiner 5-ку у кольорі Grape.
Наступним відзначився Жетон
- Є, але щось невелике..
- Сам візьмеш?
- Так… а ні, не візьму,- виправився Євген по ходу, розуміючи, що на тому кінці шнура доволі серйозний суперник.
- Зараз допоможу,-Паша вже вимотував шнур, мабуть, таки позначався досвід участі в УФЛ
Це була красива «затрьошка», клюнула вона із подачею на вибросі, коли Easy Shad 4 у 999 кольорі ще не досягнув дна.
- Аж спекотно стало,- Євген не міг стримати своїх емоцій.
- І не тільки тобі,- азартно підтримав я,- а яка вага джиги?
- 10 гр, але хочеться й менше.
- Так от у чому справа! А я як зациклений на паузі у 2 сек весь цей час ловив на 20+ гр. Такий підхід тут не канає, має бути максимально плавна подача!
Швиденько монтую Easy Shad на 10 гр і вже за кілька хвилин, після чергового переходу вздовж канави отримую такий довгоочікуваний «тюк»!
- Є!!! Висить!🤪,-не втримуючи емоції ледь не закричав.
- Не спіши, зараз допоможу,- Паша почав діставати ліпгрип, в результаті не давши їй жодного шансу піти, не опинившись перед об’єктивом.
Це була точно така сама, як і у Жені, щука вагою 3200. Серце билось так часто, що аж у вуха віддавало. Хлопці фотографували, розказували як краще її взяти: «Вище, трохи лівіше….», а мені мов через подушку якусь…
-Нарешті, таки зловив її!..
Лишалось ловити близько 3-х годин до заходу сонця і Павло вирішив перевірити ще одну локальну точку, що являла собою протоку із барханами, без якогось яскраво-вираженого рельєфу, без білої риби, але з невеличкою течією.
- За що тут рибі зачепитись? Може пошукаємо її по «білій»?,- увірувавши у таку тактику ми з Жекою почали нити,- на що тут розраховувати?
- На вихід,- настоював на своєму Дайвер,- тут ловимо.
- Ну ловимо, то й ловимо.
Він щось знав. От не знаю звідки, але знав.
-Торчить!
- вже втретє, впевненим голосом Паша повідомив про свій успіх.
-Та годі!-мені досі не вірилось що тут є риба!- ну як так!?- дістаю фотік і намагюсь зловити екшн біля борту човна, але ця виявилась дуже сором’язливою, і справно звалила.
Хватаю спінінг і кидаю у тому самому напрямку, звідки Паша тягнув цю. Десь на пів проводки чіткий удар, підсічка!
- Є!
- Я ж казав, тут риба проходна, але є!
- Гарна! Поменше ніж попередня, але гарна!
Дійсно, у цій було менше - 2,6 кг. Та емоцій було ледь не більше – по жилах знову потекло це неймовірне тепло, серце забилось частіше, а руки вибивали чічетку зовсім не від холоду.
Це був неймовірний день!
…Уявіть, ви стоїте у човні зі спінінгом у руках і просто не можете відвести очі від вогняно-гарячого небосхилу, що змішався із вже справжнім морозним «подихом» зими… Уявили? А тепер додайте до цього коктейлю ще післясмак від парочки упійманих вже дорослих щук, за якими ти ганявся весь сезон і таки наздогнав…
П.с. Це, мабуть вже закриття, повністю перевернуло розуміння підходу до пошуку крупної осінньої щуки
. Є про що порозмислити і над чим задуматись. Паша, Женя, дякую вам за чудовий день і за те, що допомогли розпочати новий этап у моїй риболовній практиці! Далі буде!
