рванули сьогодні попалити св"яткові калорії
. дороги чисті з невеликими ділянками льоду але минуло пів зими, а вибоїни лізути як кротовини в літку. з ранку -16, синоптики пообіцяли помірний вітер 4 м/с і напарник казав, що і сонце обіцяли.
перший крок- переодягання, все пройшло швидко і без лишніх оханнів, лише манжети підмерзали і тяжко було просунути руки й ноги. ніби все саме страшне по заду, і тільки мрії і невелика полоса берегової лінії розділяє від її досягнення. вийшли на кригу і відназу провалилися по коліна, далі обережно і повільно направилися до відкритої води. не все так весело було, знову провал. крига ніби і не тонка, а під нею набита шуга. почали проломувати і продвигатися в перед. поки вийшли з криги, було два переходи по кризі і два через неї. хвилин 20 пробиралися, згоріли всі і новорічні і різдвяні набрані калоріїі ми вже парували і пихтіли. ось це було випробування. стоячи по груди в воді вдіваю ласти замітив що по дорозі згубив груз-пояс. кинув буй, ружо і ласти в руках. повертаюся назад, прощупую ногами тропку в кризі і в самому кінці знаходжу пояс.
вітер не такий і спокійний, як обіцяли і в береговій смузі напресовав з пів метра щільної шуги, стою і відчуваю себе Челюскіним зажатим в кризі.
прозрак дуже порадував відносно останнього разу. але через пару годин я почав розуміти що риби при такому прозраку не буде або дуже малий відсоток її побачити. не дивлячись на свята, нирялка йшла легко хоча можливо з затримкою було тугіше. місця траплялися різні і навіть було видно, що десь недавно була риба але я так і жодної не побачив. напарник теж пустий але натрапив на невеличких окунців.
повертаючись назад, знайшов місце заходу, воно вже знову взялося поверхневою кригою. знову ці напряги, таке відчуття що ти в рідкій багнюці, втомлений після 5-ти часового запливу відчуваєш роздратованість
. нарешті виліз на кригу, йду в бік де йшов напарник, там не було проломів. і відчуваю прогинання з тріскотом, зповільнююсь але провалююся. відчуваю біль на обох ногах, гомілках. перетерпівши знову до берега. переодягся без проблем, парував ніби тільки з лазні вийшов. легкий перекус з чаєм біля вогнища й в дорогу. по дорозі щось сталося з машиною, на оборотах більше 2000 вискакує віконце "чек" і машина не їде. оттак і їхали 50-60 км в годину.
а взагалі нанирялися, наплавались, втомлені й задоволені. чи варте це було тих мук і синяка з обдертою ногою, авжеж варто і хочу ще.
на днях згадував ті екстримальні нирялки з температурою до -20, щось в цьому є, навіть саме переодягання чого варте.
пишіть про свої виїзди не зважаючи на результати. адже кожен сюди заходить щоб щось цікаве почитати. з святом, всім удачі і незабутніх нирялок з позитивним результатом.