[Ворсклянец]

В нашому житті панівну роль завжди відіграють обставини, які складаються незалежно від наших планів і сподівань. Так і мені - випала нагода два тижні провести в селі, на мальовничих берегах Псла. Стара бабусина хата завжди вітає мене щиро і тепло. Згадки про дитинство, нехитрі та прості речі, великі довоєнні фото дідуся та родини, узяті в рамки під скло, убрані вишиваними рушниками, образи в куточку під стелею... Все рідне, своє. Спочатку прибирання території, вирубка кленків, які щедро родять на кожному клаптику землі і, заробивши у своєї совісті відгули, збираюся на рибалку. Ретельно готуюся до нічних посиденьок - ставлю великі гачки, поводки 0,18 і до справи, але перша покльовка була близько дев'ятої вечора. Моїм візаві виявився чималий окунь спортивної статури. Він спокусився на "бутерброд" з опариша та земляного черв'ячка. Потім за ним влетів невеликий підлящ і аж о четвертій нетривалий кльов порадував мене семисотграмовим карасиком та бронзовими підлящиками. Наступного разу вирішив не чатувати вночі і обмежитися ранковим виходом. Кльов був недовгим, але дев'ять красенів були в активі до восьмої ранку. Перевагу рибка надавала комбінації з опариша та земляного черв'яка. Потім були щучі полювання, але крім "півторашки" та кількох смугастих колючок, нічого не вдалося. Все закінчується, вже скучив за роботою. Залишаючи рідні місця їду до Полтави і не знаю - куди їду - додому, чи з дому...