Ніколи не приховував того,що в джиговій ловлі я,відверто,-слабак.
Але і пора року,і температура за вікном,не залишає вибору,тому запрошую товариша,який є спеціалістом в цій справі,скласти мені компанію і поїхати світ за очі,на одну з невеличких річечок. Як завжди,місця вибираю тільки я і чимнайдалі,щоб людей було дуже мало,або взагалі краще нікого не побачити.
Ось вже вона дорога через ліс пішака,бо там не проїдеш,а ось і красень лось,причому такий гарний,якого лише на картинках до цього бачив,ще й білих "підколінках",переходить дорогу. Ну що ж,початок вже непоганий.
Вибираємо місце,перші закидання говорять мені про те,що пора зачекати виходу сонця,оскільки на дворі мороз градусів п"ять,не менше,а кастингова снасть в таких умовах не дуже зручна. Андрій (товариш) продовжує скородити дно приманками,використовуючи свої хитромудрі проводки,а Тарас (я),покурюючи,мовчки спостерігає. Бац-в нього перша покльовка,спіннінг дугою,декілька хвилин,і сомик,на вигляд кілограм на чотири,вже біля берега,але тільки наготувався взяти його захватом і сход,ну і х.з.
Моє внутрішнє "жабеня",не дивлячись на мороз,заставляє і самому полоскати приманки і після кожної проводки чистити кільця від
твердого льоду. Завдяки чому отримую лише незначний тичок,але рибина не засіклася.
Далі вирушаємо в пошуках перспективніших місць. Налазилися,як дикі кабани,але окрім мікроокунчиків,жодної радості. Потім пообідали і тут почалося:маса жерехів почали так несамовито ганяти і жерти малька (ще такого зроду не бачив !!!),що я ДУЖЕ пошкодував,що немає моїх приманок для цього вар"ята,бо в такій ситуації точно штуки три-чотири спімав би (знаю про що говорю,це не джиг для мене
) ... Але визнаю,маю слабкі нерви,і почалося:неогружені силіконові рибки різного роду почали одна за одною відправлятися в воду,причому так обнаглів,що,не дивлячись на вітер і катушку мультиплікаторну з стоковою шпулею,кидав іноді метрів на 25. Це не те все одно,шереспер чхати хотів на мої "експерименти". Запропонував Андрієві взяти з моєї коробки блешню Вільямс,яка там валяється роки чотири і спробувати. І що ви думаєте ? Через хвилин п"ять товариш витягує на берег гарненького жереха,я його фотографую,жереха хлопець віждпускає назад в ріку і за те,що він такий файний хлопець,отримує дану блешню від мене в подарунок.
Жерех-це добре,але потрібно ловити те,за чим приїхали. В пошуках рибальського щастя,вирушаю бродити по ріці. Коли знайшов більш-менш перспективне місце,дзвінок від "юного дарованІя":"Прийдіть,Тарасе,будь ласка і сфотографуйте мене,бо я судака непоганого спіймав." Оскільки,в нас трофей "смакується"
тільки на фото,то мушу йти. Підходжу,Андрій стоїть у воді і тримає свій трофей,щоб той живіший був. Фотографую,рибина пливе у ріку,а мені все не везе і не везе ... Не вмію,значить.
Потім розмова з місцевим аборигеном,який ствердно розповідає,що в даній місцині є немало судаків,вагою 10-11 кг.
Я до таких розмов відношуся так собі,але наче б то не бреше.
Через деякий час і в мене почалися покльовки непогані,вирвані боки приманок,але спімати не можу і все. Тут "тюк-тюк" легенько,-ось вже і я зі своєю рибиною позую для фото ... Ну нарешті ...
І під кінець рибалки Андрієві сідає
реально мегасудачило. Я,людина я раніше вважала судака не "бійцем",вмить свою думку змінив. Риба реально здоровенна і ніяк не давалася підтягнути себе,випростуючи спіннінг в пряму лінію. І коли,після довгого спротиву,вже ось-ось мала позувати для фото,останній ривок,шнур натрапляє біля берега на корягу і ... обрив ...
Ось тут ми і повірили в судаків десятикілограмових.
Одним словом,рибалка в нас вийшла гарненька,все одно піймано трофейні екземпляри,як для невеличкої річечки,а все інше і потім доловимо. Я трошки "піднатаскався" в джигу,це також добре.
