АТО,Волынская бригада,нещодавно.
Пост бригады,Нива той же бригады,с трудом пробивается по колее из грязи,петляя из стороны в сторону,чтоб не загрузнуть в багнюці.Подъезжаем к посту,постовой,-пароль? -Ти шо,Йо..(редиска) ,який пароль?. Останній раз питаю,-пароль? -Василь,
пішов ти на,в.... Та-та-та,черга в повітря,виходь з машини. -Та вихожу вже. Пішли, по 50 йобнем ,свято ж сьогодні.потім далі поїдете.
PS/події реальні,імена вигадані.
Хлопці
,юморні,хоча інколи з їхнім Закарпатсько-Мукачевським діалектом не зрозуміло про шо річ.А взагалі теплий прийом і шикарний стіл(як для АТО),-кабанчик домашній,кабанчик дикий,зельц ,холодець з хріном,тушена картопля,та інші вкусняшки.Вміють хлопці організувати свій побут,ручки такі як треба.Дуже дякую їм за зутріч,а відвозили їм одяг,прилади нічного бачення.Назад в ночь тяжеловато было ехать,туман,дождь,переходящий местами в мокрый снег,перегорела лампочка на ближнем свете,левая фара,поменять не-где,на азс таких нет,ехали на ощупь,как ёжики в тумане.Иногда удавалось включать дальний,немного порадовавшись,опять ближний,в темряву.Но впечатления от поездки сильные.Отвезли еду,одежду,ПНВ.
Facebook
Facebook