<![CDATA[ОБЩАЛКИ ДОМА РЫБАКА - Blogs - "Японська фотографія" by pit]]> https://fishing.kiev.ua/vb3/blog.php?u=21115 Форум Домика Рыбака - FishHome Forum. Интернет-клуб Дом Рыбака. Рыбалка,охота,подводная охота,украинская рыбалка,рыбалка в Киеве,форум рыбаков,рыболовные снасти,способы ловли рыбы. Нахлыст,удочка,спиннинг,ультралайт,джиг,джиг-спиннинг,троллинг,фидер,ловля карпа,зимняя рыбалка,удилища,катушки,карты,лоции,эхолот,gps,водоемы,рыболовные места,катера,лодки,моторы, и многое другое на нашем рыболовном ресурсе. Аквариум,аквариумные рыбки,уход за аквариумом. Рибалка на Україні, риболовля на Дніпрі uk Thu, 06 Aug 2026 11:51:32 GMT vBulletin 60 http://fishing.kiev.ua/vb3/images/misc/rss.jpg <![CDATA[ОБЩАЛКИ ДОМА РЫБАКА - Blogs - "Японська фотографія" by pit]]> https://fishing.kiev.ua/vb3/blog.php?u=21115 Жерех рейсовий https://fishing.kiev.ua/vb3/blog.php?b=485 Tue, 25 Jan 2011 10:41:17 GMT За способом добування їжі жереха умовно поділяють на три групи. Гуртовий, осілий і рейсовий. Такий поділ, звичайно, умовний. Адже кожна окрема рибина протягом свого життя і залежно від пори року та інших обставин може змінювати свій спосіб полювання. Гуртовий - це переважно «котли». «Прописка» осілого це корчі, завали дерев, взагалі різні укриття з великою кількістю їжі поблизу. Досить банальна писанина. Я її приводжу тут для кращого розуміння прикладів з власного досвіду і досвіду мого товариша. Найбільший емоційний і спортивний інтерес являє собою жерех рейсовий. Це переважно трофейні екземпляри від 3 кг. Сам факт, що риба, оминаючи браконьєрські сітки, «електриків» і всілякі екологічні негаразди, дожила до зрілого віку викликає повагу до неї. Є декілька типів «рейсерів». Одні, крадучись десь попід кручею, проти течії «глушать» верховодку, а потім повертаються до місця своєї стоянки, інші роблять свої рейси на розлогих косах вздовж брівок і б,ють верховодку завжди в «своїх» точно визначених «точках». Є й інші способи полювання «рейсерів», але у всіх випадках маршрут «рейсера» є чітко визначеним. Рейс «рейсера» завжди починається з місця його постійного перебування і закінчується там же. При цьому проміжні «точки» також чітко фіксовані. Періодичність рейсів від декількох десятків хвилин до однієї доби. Кажуть, що за боєм жереха можна годинника перевіряти. Така постійність «рейсерів» дає шанс спінінгісту на успіх. Але у переважній більшості випадків супротивник дає нам шанс лише на один кидок. І він має бути влучним. У 80-х роках минулого століття досить успішно ловився жерех на пляжі Довбичка в період з другої половини квітня до початку купального сезону. Піймати тут 2-3 «хвости» вагою 1-2 кг протягом пів-дня не було проблемою навіть для початківця. Однієї погожої квітневої суботи я прийшов на Довбичку з запізненням і застав там групу спінінгістів. З власного досвіду я знав, що ловити в такій «кумпанії» річ даремна, а тому не розчохляючи спінінга приліг на пляжний топчан, грівся на лагідному весняному сонечку і чекав, коли місце звільниться. Чекати довелося не довго. Розчохляю спінінга і через деякий час, коли «місце заспокоїлося», відмічаю серію з трьох потужних ударів, які йшли вздовж брівки, перпендикулярної берегу. Жерех крався вздовж берега проти течії, доходив до брівки, робив розворот вліво на 90 градусів і «глушив» верховодку на своєму шляху. Далі був фарватер, харчів там для хижака мало, напевно він повторить свій рейс, подумав я. Займаю позицію вище брівки метрі 30, заходячи у воду скільки «заброди» дозволяють, спінінг напоготові. І ось він з,явився повторно. Невеличка пауза і «кладу» тригранку трохи далі передбачуваного другого удару. Декілька обертів котушки і мій «скляний» «Маестро» згинається дугою. Це був перший. Він заважив 2,9 кг.Через деякий час взяв ще одного. З того самого місця і в той же спосіб. Цей заважив рівно 3.0 кг. Гарна була парочка і «балик» з неї був смачний. Наступного дня, в неділю я був «на тому ж місці і в то й же час». Точно на моєму вчорашньому місці стояв «спінінгіст». Він стояв на піску, не заходячи у воду, а його надувачка була біля його ніг. Він старанно «цідив» воду своєю «Королевою Дніпра». Він довірливо розповів мені, що вчора тут один «набрав». А він якраз «стояв на плотву» у Гідропарку і все це бачив. У цей день нас було двоє на Довбичці і ніхто нічого не піймав… Лесь, мій добрий приятель, жерехіст з великим стажем. Для нього якщо не жерех, то і не риба. Ось мій короткий переказ його оповідання про зустріч з рейсовим. Вже повертаючись додому з успішної риболовлі, Лесь помітив серію з декількох ударів. Поза сумнівами, це був жерех. День був успішним, в рюкзаку була пара «хвостів», чому б не поексперементувати? Діждавшись наступного проходу риби, Лесь засік по годиннику час між першим і другим ударами. План був такий: «покласти» блешню трохи далі місця другого удару і спокійно чекати. Якщо буде ще один прохід, то після першого удару жереха, відрахувати по годиннику потрібну кількість часу, підняти блешню і провести її через місце очікуваного удару. Так воно і сталося. Через декілька хвилин вага рюкзака мого приятеля збільшилася приблизно на 3 кг. Такий «удар» (Літвінцев), нанесений супротивнику, я ставлю на найвищу сходинку «п,єдесталу пошани». Це зовсім не те, що «вихопити» з «котла» декілька «хвостів», коли вода «кипить» і жерех в азарті втрачає всяку обережність. Тут є все: попередній задум, чіткий розрахунок і, головне, спінінгіст залишає собі право лише на один «снайперський постріл». Це якраз і відрізняє профі від «туриста». Найкращі враження залишились у мене від поїздок на Десну, коли я там ловив жереха. Це був період від 2000 р (міленіум!) по2005 р. В той час я вів рибальський щоденник. Достатньо сказати, що середня вага пійманих тоді жерехів була біля 2 кг. Все це стосується одного конкретного місця, були й інші поїздки на Десну, не такі вдалі. Свою двотижневу відпустку у 2002 р ми з дружиною провели на Десні. Чотири дні липня, решта – серпень. Літо було сухим і спекотним, Десна сильно обміліла. Низький рівень дозволяв заходити у воду по косі метрів на 100, і глибина була по пояс. Переді мною було ще метрів 50 фарватеру, а далі була поросла лісом круча. Коса сходинками переходила у фарватер. Трохи нижче була глибока яма. Жерехова класика. Я виходив на косу до сходу сонця і ловив 2 -3 години. Так само у вечорі ловив 2 -3 години і закінчував на заході сонця. І ось одного вечора з,явився він – патріарх. Удари почалися від ями і йшли вгору, проти течії. Всього ударів було з десяток. Такого потужного бою я тут ще не бачив. Він йшов попід самою кручею і глушив верховодку у так званих «карманах». Дистанція була якихось 50 метрів, але кидати було неможливо. Зразу за лінією бою була поросла кущами круча. Я міг лише спостерігати. Дорогою до нашого табору я роздумував, як можна взяти такого «рейсера». Якщо це не «приблуда», то вийшовши з ями він до неї і повернеться. От тільки назад він піде не попід кручею, а, скоріш за все десь посередині фарватеру. У цьому і був мій шанс. Наступного вечора я його використав. Діждавшись останнього удару патріарха і витримавши коротку паузу, «поклав» приманку напереріз прогнозованому ходу риби. Зробив з десяток обертів котушки і моя «DAIWA» зігнулася дугою. Снасть була така: волосінь 0,25; кастмайстер 14,5 г; перед ним борідка на одинарному гачку 8,5 за нашою нумерацією. Взяв на борідку. На моє щастя гачок засік рибу у самому куті її пащі. Це на, мій погляд, варіант найбільш надійного засікання жереха. Важив він 5,5 кг рівно. http://pixs.ru/showimage/01jpg_8309617_1553622.jpg http://pixs.ru/showimage/03jpg_7620931_1553684.jpg http://pixs.ru/showimage/02jpg_2945340_1553678.jpg http://pixs.ru/showimage/04jpg_8087964_1553689.jpg http://pixs.ru/showimage/05jpg_4387307_1553694.jpg За способом добування їжі жереха умовно поділяють на три групи. Гуртовий, осілий і рейсовий. Такий поділ, звичайно, умовний. Адже кожна окрема рибина протягом свого життя і залежно від пори року та інших обставин може змінювати свій спосіб полювання.
Гуртовий - це переважно «котли». «Прописка» осілого це корчі, завали дерев, взагалі різні укриття з великою кількістю їжі поблизу. Досить банальна писанина. Я її приводжу тут для кращого розуміння прикладів з власного досвіду і досвіду мого товариша.
Найбільший емоційний і спортивний інтерес являє собою жерех рейсовий. Це переважно трофейні екземпляри від 3 кг. Сам факт, що риба, оминаючи браконьєрські сітки, «електриків» і всілякі екологічні негаразди, дожила до зрілого віку викликає повагу до неї.
Є декілька типів «рейсерів». Одні, крадучись десь попід кручею, проти течії «глушать» верховодку, а потім повертаються до місця своєї стоянки, інші роблять свої рейси на розлогих косах вздовж брівок і б,ють верховодку завжди в «своїх» точно визначених «точках». Є й інші способи полювання «рейсерів», але у всіх випадках маршрут «рейсера» є чітко визначеним. Рейс «рейсера» завжди починається з місця його постійного перебування і закінчується там же. При цьому проміжні «точки» також чітко фіксовані. Періодичність рейсів від декількох десятків хвилин до однієї доби. Кажуть, що за боєм жереха можна годинника перевіряти. Така постійність «рейсерів» дає шанс спінінгісту на успіх. Але у переважній більшості випадків супротивник дає нам шанс лише на один кидок. І він має бути влучним.
У 80-х роках минулого століття досить успішно ловився жерех на пляжі Довбичка в період з другої половини квітня до початку купального сезону. Піймати тут 2-3 «хвости» вагою 1-2 кг протягом пів-дня не було проблемою навіть для початківця.
Однієї погожої квітневої суботи я прийшов на Довбичку з запізненням і застав там групу спінінгістів. З власного досвіду я знав, що ловити в такій «кумпанії» річ даремна, а тому не розчохляючи спінінга приліг на пляжний топчан, грівся на лагідному весняному сонечку і чекав, коли місце звільниться. Чекати довелося не довго. Розчохляю спінінга і через деякий час, коли «місце заспокоїлося», відмічаю серію з трьох потужних ударів, які йшли вздовж брівки, перпендикулярної берегу. Жерех крався вздовж берега проти течії, доходив до брівки, робив розворот вліво на 90 градусів і «глушив» верховодку на своєму шляху. Далі був фарватер, харчів там для хижака мало, напевно він повторить свій рейс, подумав я.
Займаю позицію вище брівки метрі 30, заходячи у воду скільки «заброди» дозволяють, спінінг напоготові. І ось він з,явився повторно. Невеличка пауза і «кладу» тригранку трохи далі передбачуваного другого удару. Декілька обертів котушки і мій «скляний» «Маестро» згинається дугою. Це був перший. Він заважив 2,9 кг.Через деякий час взяв ще одного. З того самого місця і в той же спосіб. Цей заважив рівно 3.0 кг. Гарна була парочка і «балик» з неї був смачний.
Наступного дня, в неділю я був «на тому ж місці і в то й же час». Точно на моєму вчорашньому місці стояв «спінінгіст». Він стояв на піску, не заходячи у воду, а його надувачка була біля його ніг. Він старанно «цідив» воду своєю «Королевою Дніпра». Він довірливо розповів мені, що вчора тут один «набрав». А він якраз «стояв на плотву» у Гідропарку і все це бачив. У цей день нас було двоє на Довбичці і ніхто нічого не піймав…
Лесь, мій добрий приятель, жерехіст з великим стажем. Для нього якщо не жерех, то і не риба. Ось мій короткий переказ його оповідання про зустріч з рейсовим.
Вже повертаючись додому з успішної риболовлі, Лесь помітив серію з декількох ударів. Поза сумнівами, це був жерех. День був успішним, в рюкзаку була пара «хвостів», чому б не поексперементувати? Діждавшись наступного проходу риби, Лесь засік по годиннику час між першим і другим ударами. План був такий: «покласти» блешню трохи далі місця другого удару і спокійно чекати. Якщо буде ще один прохід, то після першого удару жереха, відрахувати по годиннику потрібну кількість часу, підняти блешню і провести її через місце очікуваного удару. Так воно і сталося. Через декілька хвилин вага рюкзака мого приятеля збільшилася приблизно на 3 кг.
Такий «удар» (Літвінцев), нанесений супротивнику, я ставлю на найвищу сходинку «п,єдесталу пошани». Це зовсім не те, що «вихопити» з «котла» декілька «хвостів», коли вода «кипить» і жерех в азарті втрачає всяку обережність. Тут є все: попередній задум, чіткий розрахунок і, головне, спінінгіст залишає собі право лише на один «снайперський постріл». Це якраз і відрізняє профі від «туриста».
Найкращі враження залишились у мене від поїздок на Десну, коли я там ловив жереха. Це був період від 2000 р (міленіум!) по2005 р. В той час я вів рибальський щоденник. Достатньо сказати, що середня вага пійманих тоді жерехів була біля 2 кг. Все це стосується одного конкретного місця, були й інші поїздки на Десну, не такі вдалі.
Свою двотижневу відпустку у 2002 р ми з дружиною провели на Десні. Чотири дні липня, решта – серпень. Літо було сухим і спекотним, Десна сильно обміліла. Низький рівень дозволяв заходити у воду по косі метрів на 100, і глибина була по пояс. Переді мною було ще метрів 50 фарватеру, а далі була поросла лісом круча. Коса сходинками переходила у фарватер. Трохи нижче була глибока яма. Жерехова класика. Я виходив на косу до сходу сонця і ловив 2 -3 години. Так само у вечорі ловив 2 -3 години і закінчував на заході сонця.
І ось одного вечора з,явився він – патріарх. Удари почалися від ями і йшли вгору, проти течії. Всього ударів було з десяток. Такого потужного бою я тут ще не бачив. Він йшов попід самою кручею і глушив верховодку у так званих «карманах». Дистанція була якихось 50 метрів, але кидати було неможливо. Зразу за лінією бою була поросла кущами круча. Я міг лише спостерігати. Дорогою до нашого табору я роздумував, як можна взяти такого «рейсера». Якщо це не «приблуда», то вийшовши з ями він до неї і повернеться. От тільки назад він піде не попід кручею, а, скоріш за все десь посередині фарватеру. У цьому і був мій шанс. Наступного вечора я його використав. Діждавшись останнього удару патріарха і витримавши коротку паузу, «поклав» приманку напереріз прогнозованому ходу риби. Зробив з десяток обертів котушки і моя «DAIWA» зігнулася дугою. Снасть була така: волосінь 0,25; кастмайстер 14,5 г; перед ним борідка на одинарному гачку 8,5 за нашою нумерацією. Взяв на борідку. На моє щастя гачок засік рибу у самому куті її пащі. Це на, мій погляд, варіант найбільш надійного засікання жереха. Важив він 5,5 кг рівно.
http://pixs.ru/showimage/01jpg_8309617_1553622.jpg
http://pixs.ru/showimage/03jpg_7620931_1553684.jpg
http://pixs.ru/showimage/02jpg_2945340_1553678.jpg
http://pixs.ru/showimage/04jpg_8087964_1553689.jpg
http://pixs.ru/showimage/05jpg_4387307_1553694.jpg ]]> pit https://fishing.kiev.ua/vb3/blog.php?b=485 Спогади https://fishing.kiev.ua/vb3/blog.php?b=440 Wed, 08 Dec 2010 17:23:41 GMT НЕВДАЧА Йшов другий день Чорнобильської катастрофи. Нам про це знати було не дозволено… Від одного свого знайомого я довідався про перекат, де можна було спробувати піймати трофейного жереха. І ось прийшла неділя, і я на цьому перекаті. Оглянув місце. Бою не видно. Але декілька чайок, які вперто кружляли на одному місці і мальок, що зрідка вистрибував з води, явно вказували на його присутність. Напевне риба полювала у пів-води. Так як я готувався до зустрічі з трофейною рибою, коротко опишу свою снасть. Спінінг потужний трьохметровий, перероблений зі штекерного вудлища «Маестро», котушка «Дельфін-10», на шпулі «чернігівська, 0,34», тригранка і одна борідка перед нею. Провести тригранку 28 гр проти течії, а інакше там ловити було не можливо, не вдавалося. Її течія просто виносила на поверхню. Але в запасі була важча –36гр – звичайний київський «гробік». І ось на одній з коротих пауз відчуваю потужний удар. Спінінг – дугою. Стримую рибу, вона метрах в 15 від мене. Не буду тут довго описувати боротьбу, яка тривала декілька хвилин. Скажу тільки, що мої спроби «викачати» рибу закінчились нічим. Тричі я піднімав рибу на поверхню, тричі милувався, якщо можна так сказати, її метровим сріблястим тілом і тричі вона поверталася на глибину. На третій раз риба звільнилася від трійника. Мені вдалося зробити всього декілька обертів ручкою котушки. «Дельфін-10» не витримав навантаження – заклинив. Гірка була поразка. Можливо, найбільший жерех у моєму житті… Викурюю декілька сигарет, і їду додому. Минув тиждень, я знову приїхав на той самий перекат. На цей раз змінив котушку на «Дельфін-8», як більш надійну. І доля посміхнулася мені. Пів години безрезультатного «проціджування» води і, нарешті, удар. Правда не такий потужний, як минулого раз, але теж дуже солідний. Риба засіклася надійно, тут все було без варіантів. За декілька хвилин жерех лежав на боку біля моїх ніг. Важив він 4,7 кг. Довгий час це був найбільший жерех, пійманий мною. Більше в цей день ловити не хотілося… Камер ми тоді з собою не возили, мобілок ще не придумали, зробив «японське фото». Зображення: http://imglink.ru/pictures/25-10-10/12c940330f15bb966b1742cfd2f5afaa.jpg
НЕВДАЧА

Йшов другий день Чорнобильської катастрофи. Нам про це знати було не дозволено…
Від одного свого знайомого я довідався про перекат, де можна було спробувати піймати трофейного жереха. І ось прийшла неділя, і я на цьому перекаті. Оглянув місце. Бою не видно. Але декілька чайок, які вперто кружляли на одному місці і мальок, що зрідка вистрибував з води, явно вказували на його присутність. Напевне риба полювала у пів-води.
Так як я готувався до зустрічі з трофейною рибою, коротко опишу свою снасть. Спінінг потужний трьохметровий, перероблений зі штекерного вудлища «Маестро», котушка «Дельфін-10», на шпулі «чернігівська, 0,34», тригранка і одна борідка перед нею.
Провести тригранку 28 гр проти течії, а інакше там ловити було не можливо, не вдавалося. Її течія просто виносила на поверхню. Але в запасі була важча –36гр – звичайний київський «гробік». І ось на одній з коротих пауз відчуваю потужний удар. Спінінг – дугою. Стримую рибу, вона метрах в 15 від мене. Не буду тут довго описувати боротьбу, яка тривала декілька хвилин. Скажу тільки, що мої спроби «викачати» рибу закінчились нічим. Тричі я піднімав рибу на поверхню, тричі милувався, якщо можна так сказати, її метровим сріблястим тілом і тричі вона поверталася на глибину. На третій раз риба звільнилася від трійника. Мені вдалося зробити всього декілька обертів ручкою котушки.
«Дельфін-10» не витримав навантаження – заклинив. Гірка була поразка. Можливо, найбільший жерех у моєму житті… Викурюю декілька сигарет, і їду додому.
Минув тиждень, я знову приїхав на той самий перекат. На цей раз змінив котушку на «Дельфін-8», як більш надійну. І доля посміхнулася мені. Пів години безрезультатного «проціджування» води і, нарешті, удар. Правда не такий потужний, як минулого раз, але теж дуже солідний. Риба засіклася надійно, тут все було без варіантів. За декілька хвилин жерех лежав на боку біля моїх ніг. Важив він 4,7 кг. Довгий час це був найбільший жерех, пійманий мною. Більше в цей день ловити не хотілося…
Камер ми тоді з собою не возили, мобілок ще не придумали, зробив «японське фото».
]]> pit https://fishing.kiev.ua/vb3/blog.php?b=440