Кореспонденкт (К) Сьогодні, гість нашого
сайту той самий Дядько Михайло, що дбає про кожного рибалку, надсилаючи
свої товари - поштою.
Дядько Михайле, сьогодні вже діє заборона риболовлі через
нерест риб. Які на Вашу думку, проблеми пов`язані з цим існують сьогодні?
Дядько Михайло (Д.М.) Кожен розуміє, що питання
вилову риби, яка намагається продовжити свій рід, лежить у площині моралі.
І якщо батьки чи старші люди не заклали цього змалку, то ми з Вами через
одну публікацію не зробимо цього. Але з другого боку, кожна людина,
як би вона не виховувалась і в яких би умовах не жила, має щось таке господнє
у середині своїй, що стримує її від не добрих вчинків. Тому більшість рибалок
свідомо оберігають рибу під час нересту і коли б навіть не було заборони
вони не завдали б значної шкоди її відтворенню (розмноженню). А браконьєр
це злодій.
(К) Може людей утримує від браконьєрства
страх перед покаранням за це.
Д.М. Страх це стан і надто довго знаходитись
у ньому люди не можуть, бо звикають. А покарання частіше намагаються уникнути.
Не дарма нам більше як 300 років наполегливо навіювалось
оте чужинне, блюзнірське: "НЕ ПОЙМАН - НЕ ВОР". Думка оточення про
людину, або так званого "коллектива", штучно оцінювалась вище
ніж думка самої людини про себе.
А на справді" НЕ ВПІЙМАНИЙ - ТЕЖ ЗЛОДІЙ
БО ВІН ПРО ЦЕ ЗНАЄ"
(К) Тобто Ви вважаєте, що ніякі заходи
державної охорони довкілля не здатні зупинити браконьєрство? Лише виховання
особистості, як найвищої, самодостатньої цінності може захистити оточуюче
середовище?
Д.М. Коли людина гордо заявляє, що
походить від мавпи, вона автоматично знімає з себе будь-яку відповідальність
за свої вчинки. Подумайте, перед ким їй відповідати? Перед приматом, що
надто приблизно нагадує людину.
Насправді, бажають цього люди чи не бажають,
вони відповідають за свої вчинки перед отїєю незбагненною надсилою,
що створила усе суще.
А держава… Держава як хатка на курячих ніжках
має повернутися до лісу тилом, а до людини обличчям. Буде людина
багата, буде багата й держава. А у нас, поки що, все намагаються
зробити навпаки, тому воно не держиться купи, тому нічого не виходить.
Людина, що заробляє за 20 хвилин своєї праці на кілограм чи на півкіло
риби, не полізе вночі у воду за рибою під час заборони .
(К) Дядько Михайле, але ті ж самі люди сьогодні
винищують рибу такими варварськими засобами як електровудка, отрута, тощо.
Це робиться масово, є навіть маленькі річки, водойми де зовсім не залишилось
риби.
Д.М. Нажаль, це дійсно так. Тільки почала
використовувати електротрали саме ота держава ще в середині 70-х.
Робились такі випробовування і в Україні на Каховському водосховищі. Результат
був надто негативний і від цього засобу лову риби відмовились у відкритих
водоймах.
Дослідження показали, що не вся риба вражена електровудкою
спливає на поверхню. Це залежить від стану повітряного міхура в момент
електричного удару. Більшість залишається на глибині і гине, або втрачає
здатність до відтворення. Зразу гине дрібна риба, молодь. Найбільш вразливим
до електрошоку виявилися судак та інші окуневі.
Але основна причина через яку тоді відмовились від
електротралів, це споживчі властивості риби, що значно погіршувались.
(К) Ви маєте на увазі, що риба добута електрострумом
не така смачна? Але ж і худобу на м`ясокомбінатах шокують електрострумом?
Д.М. Дійсно шокують, але кожну окремо, у
визначене місце на тілі і визначеним зарядом. Електровудка дає заряд у
воду і вражає усе що там є без вибору, по всій поверхні живих організмів.
Намалюймо таку собі картинку: табунчик бичків загнали в невеличке
озерце і намагаються шокувати електричним струмом. Ви можете хоча б приблизно
собі уявити якої сили струм має бути використаний для цього? , і як ці
бички будуть мучатися у корчах, і чи будете Ви після цього вживати оте
м`ясо.
Вражена риба виділяє в кров такі елементи, що стає
вже не продуктом харчування, а в певній мірі отрутою. От і виходить, що
бажають цього люди чи не бажають, а все ж відповідають за свої вчинки своїм
здоров`ям, здоров`ям близьких, своїх дітей.
В Японії є такий спосіб, щоб риба не билася і не
виділяла у свою кров нічого зайвого, виймаючи із сіток, її одразу проколюють
спеціальним інструментом у визначене місце. Така риба набагато смачніша,
поживніша, але і дорожча.
(К) Дядько Михайле, що б ви хотіли
побажати рибалкам України?
Д.М. У першу чергу хотів би побажати жінкам
завзятих рибалок пам`ятати, що "НА РИБАЛЦІ ОДИН РАЗ ЗА ЖИТТЯ БУВАЄ ЛИШЕ
ЧЕРВ`ЯК". Тому не сваріться дурно, а збирайтесь разом на рибалку,
коли закінчиться нерест. Там ви точно побачите яким способом добута риба,
що споживають ваші діти. Та і чоловіку веселіше буде. І взагалі нашим жінкам
треба сміливіше братися за чоловічі справи. Тільки не в шахту… не
дороги укладати…. не на трактор і не в солдати, а в депутати, легковушкою
керувати, рибалити, якось наше життя прикрашати і направляти.
По кількості жінок у парламенті ми чомусь ближче до азійських країн
ніж до європейських.
А справжнім рибалкам слід
пам`ятати, що "У сиву давнину з рибалок та мисливців згуртувались
козаки, а згодом постала козацька держава. Могутня, поважна, шанована в
світі". Люди в Україні є здібні й здебільшого
працьовиті, саме тому ніякі революції, знущання, податки не зупинять нашого
розвитку. Ми приречені на перемогу добра на Нашій Українській землі. Немає
Волі без Батьківщини, але немає й Батьківщини без Волі. Шануймося, бо ми
того варті!